Логін   Пароль 
Не зареєстровані? 

Тезаурус

Ідеал
Моральний - уявлення про зразок людської поведінки і відносин між людьми, що відображає конкретно історичне розуміння сенсу і мети життя. Виховний ідеал - це мета виховання, образ ідеальної людини, на який має організовуватися педагог, виховуючи учнів. Національний виховний ідеал базується на загальнолюдських цінностях і включає в себе ті риси, які відповідають духовності чи звичаям даного народі. Конкретний зміст Н.в.і. залежить від державного устрою, світогляду, релігії і моралі, від рівня розвитку культури, від національних властивостей народу;
уявлення про зразок людської поведінки і стосунків між людьми, що виходять із розуміння мети життя;
це образ бажаного, взірець досконалості, який служить прикладом для особистості в діях і вчинках, у поведінці і діяльності.
Ідеалізація
процес конструювання понять про об’єкт, що не існує в дійсності, але має прообрази в реальній дійсності.
Ідеомоторика
мимовільні, реальні рухи різних частин тіла (рук, очей, голови, тулуба), що виникають при мисленному уявленні цих рухів або при виникненні думки про них. Ці рухи непомітні і приховані від свідомості самої людини, що їх здійснює.
Ідея
це вища форма пізнання зовнішнього світу, яка не тільки відображає об’єкт, а й спрямована на його перетворення.
чітко усвідомлена думка як основа подальшого процесу мислення чи діяльності. Сукупність І. створюють ідеальну сторону діяльності.
Ієрархія
система послідовно підпорядкованих елементів управління, розміщених в порядку від нижчого до вищого; «службова драбина», ряд посад, звання і т.п. в порядку підпорядкування.
Ілюстрація
зображення, яке реалізує  науковий педагогічний принцип підручника специфічними засобами наочності.
Імідж
публічно зафіксований або підтримуваний вигляд, образ громадської особи, обличчя професії, діяльності, організації, способу життя.
Імпульсивність
риса характеру людини, що проявляється в її схильності до швидкоплинних, непродуманих дій під впливом першого спонукання.
Індивід
окремо взята людина зі всіма властивими їй рисами та якостями (біологічними, фізіологічними, соціальними, психологічними), що відрізняють її від інших людей.
Індивідуалізація навчання
1) принцип врахування індивідуальних особливостей окремих учнів в інтересах розвитку їхніх нахилів та здібностей; 2) педагогічна технологія навчання, що забезпечує реалізацію принципу індивідуалізації.
Індивідуалізм
риса людини, що виражається в абсолютизації позицій, інтересів окремого індивіда та в протиставленні їх інтересам суспільства, групі людей, колективу. В морально-психологічному плані індивідуалізм близький до егоїзму.
Індивідуалізоване навчання
вид навчання, що базується на принципі індивідуалізації та педагогічній технології індивідуалізації навчання, яка передбачає врахування індивідуальних особливостей учнів як в середині гомогенних груп, класів, так і гетерогенних.
Індивідуаліст
людина, що навмисно відокремлюється від колективу, його інтересів, життя.
Індивідуаліст
людина, що навмисно відокремлюється від колективу, його інтересів, життя.
Індивідуальне навчання
в системі загальної середньої освіти є однією з форм організації навчально-виховного процесу і впроваджується для забезпечення права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти.
Індивідуальний підхід
одна з головних форм оптимального використання людського фактору на виробництві. І.п. відіграє важливу роль в управлінні кадрами при розв’язанні наступних питань? А) підбір і розподіл кадрів; б) підготовка кадрів і адаптація нових працівників; в) визначення оптимального режиму праці і відпочинку; г) розподіл функцій між членами колективу; д) визначення форм і методів заохочення працівників.
Індивідуальний підхід
підхід до людини з врахуванням конкретних її особливостей та індивідуальності в цілому.
Індивідуальний стиль діяльності
обумовлена типологічними особливостями стійка система способів діяльності, яка складається в людини, що прагне до найкращого здійснення даної діяльності;
узагальнена характеристика індивідуально-психологічних особливостей людини, які формуються і проявляються в її діяльності. І.с.д. залежить від специфіки виховання, психологічних якостей суб'єкта, обумовлених властивостями його нервової системи, а також від особливостей його включення  однотипні ситуації;
стійка індивідуально-специфічна система стосовно однорідних прийомів, способів, методів, навичок виконання тієї чи іншої діяльності. Індивідуальний стиль діяльності стає можливим і необхідним в силу індивідуальних відмінностей людей і компенсування недостатньо розвинутих якостей особистості, детермінуючих дану діяльність іншими, більш розвинутими. Таким чином індивідуальний стиль діяльності дозволяє досягти однаково ефективної діяльності при різному рівні розвитку професійно важливих якостей.
Індивідуальність
сукупність індивідуально-психологічних неповторних властивостей, що відрізняють одного індивіда від усіх інших.
Індиферентність
психологічний стан людини, що характеризується байдужим, нейтральним ставленням до когось або до чогось, відсутністю інтересу і потягу до чого-небудь, бездіяльністю.
Індуктивне мислення
це рух думки від одиничного до загального, від фактів до узагальнень, висновків, як у науковому дослідженні, так і при отриманні учнем нових знань.
Індуктивний метод навчання
спочатку повідомляють факти, демонструють досліди, наочні посібники, організується виконання вправ, поступово підводять учнів до узагальнень, визначення понять, формулювання законів.
Індукція
вид узагальнення, пов’язаний з передбаченням результатів спостереження та експериментів на основі даних досліду;
один з методів пізнання, де на підставі знання про окреме робиться висновок про загальне.
Інертність
властивість людини, що проявляється в пасивності, млявості, повільності.
Ініціативні групи
утворюються на час підготовки та проведення найзначніших методичних заходів (педагогічної ради, науково-педагогічної конференції, педагогічних читань тощо). У період підготовки педагогічної ради або здійснення інших організаційних або підсумкових заходів ініціативна група педагогів вивчає стан актуальних проблем навчально-виховної та методичної роботи, відвідує уроки й позакласні заходи, проводить бесіди з учителями, а також анкетування, узагальнює думки та побажання щодо удосконалення певної ділянки роботи. Під час педагогічної ради або інших організаційно-методичних заходів організовує дискусію, полеміку.
Інноватика
наука про оновлення освіти, теорії інноваційних процесів, учення  про створення, сприйняття, оцінку, засвоєння і застосування педагогічних інновацій в їх органічній єдності.
Інновації
це зміни всередині системи. У педагогічній інтерпретації І. Означають нововведення в педагогічній системі, що поліпшують розвиток (перебіг) і результати навчально-виховного процесу.
актуально значущі й системні утворення, які виникають на основі різноманітних ініціатив і нововведень, що стають перспективними для еволюції освіти і позитивно впливають на її розвиток;
створення, розповсюдження і застосування нововведення, що задовольняє потреби людини і суспільства, викликає, разом з тим, соціальні та інші зміни. Суть І. становить діяльність з пошуку і отримання нових результатів, способів їх створення, усунення, рутинних, неефективних умов праці, управлінських структур тощо.
Інноваційна діяльність
діяльність з розробки, пошуку, засвоєння і використання  новинок, здійснення нововведень.
Інноваційне навчання
процес і результат такої навчальної та освітньої діяльності, яка заохочує введення інноваційних змін в існуючу культуру, соціальне середовище. Такий тип навчання (і освіти). Крім підтримки існуючих традицій, стимулює активну участь і проблемних ситуаціях, які виникають як перед окремою людиною, так і перед цілим суспільством.
Інноваційний освітній процес
передбачає цілеспрямоване внесення змін у освітню  практику, створення нових засобів забезпечення всебічного розвитку людини як суб’єкта власної життєтворчості, виховання гідних громадян Украйни, досягнення кращих результатів навчання і виховання.
Інноваційний потенціал педагога
сукупність соціокультурних і творчих характеристик його особистості, готовність до удосконалення власної педагогічної діяльності. Це є бажання і можливості розвивати свої інтереси, уявлення, здатність шукати і віднаходити власні нетрадиційні шляхи оптимізації навчально-виховного процесу.
Інноваційний процес
комплексно-системна діяльність щодо створення (розробки), освоєння, використання і розповсюдження нововведень.
Інноваційний процес школи
це сукупність окремих інновацій (нововведень), кожна з яких може також розглядатися як окремий інноваційний процес.
Інноваційні процеси в системі освіти
керовані процеси створення, сприйняття, оцінки, засвоєння і використання педагогічних новинок.
Інновація освіти
1) Цілеспрямований процес часткових змін, що ведуть або до модифікації цілей навчання, або до модифікації каналів навчання, що використовуються. Часто полягає в адаптації процесу навчання до змін, які як правило, мають місце всередині або поза системою навчання. 2) Цілеспрямована зміна, що полягає у появі нової технології або в зміні принципів, на яких ґрунтується функціонування якоїсь системи.
Інсайт
несподіване для самої людини, раптове знаходження шляхів вирішення проблеми, над розв’язанням якої вона довго і наполегливо думала, момент осяяння, здогаду, раптового зрозуміння.
Інстинкт
сукупність природжених складних реакцій (актів поведінки), що зумовлюють доцільність поведінки організму в навколишньому середовищі. Фізіологічною основою І. є ланцюг безумовних рефлексів, вироблених в процесі життя багатьох поколінь.
Інститут
вищий заклад освіти або структурний підрозділ університету, академії, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами всіх рівнів у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить наукову та науково-виробничу діяльність, має високий кадровий та матеріально-технічний потенціал.
Інструкція
нормативний акт, виданий органами державного управління, а також документи локального характеру (наприклад, посадові інструкції);
керівництво, за допомогою якого учень самостійно може вивчати будову і дію якого-небудь об’єкта.
Інтелект
в широкому розумінні - сукупність всіх пізнавальних функцій індивіда: від відчуття і сприйняття до мислення і уяви; в більш вузькому - здібності мислення. І. - це основна форма пізнання людиною дійсності. До функцій І. відносять: 1) здатність до навчання; 2) оперування символами; 3) здатність до активного оволодіння закономірностями навколишньої дійсності. Індивідуальні відмінності проявляються в своєрідності інтелектуальних можливостей людини, зокрема, в переважанні теоретичного чи практичного мислення, в рівні розвитку здібностей розв’язувати задачі, наведені в вербальній (словесній) чи невербальній (наприклад, графічній) формі. На основі цього розрізняють І. вербальний і невербальний;
відносно стійка структура розумових здібностей індивіда;
відносно самостійна динамічна структура пізнавальних здібностей особистості, яка забезпечує їй гнучку адаптацію в мінливому середовищі та спрямоване перетворення його згідно з метою людини. Умовою розвитку і прояву І. є діяльність.
Інтелект соціальний
відносно стійка норма спільної розумової діяльності (задатків-здібностей) особистості, що проявляється в її загальній творчості, у виробленні та реалізації цінних ідей, розумінні фахівцем самого себе, інших людей та закономірностей розвитку реальної дійсності.
Інтелектуальне виховання
навчання різноманітності культур, виховання поваги та почуття гідності у представників всіх культур, не зважаючи на расове чи етнічне походження, сприймання взаємозв’язку та взаємовпливу загальнолюдського і національного компонентів культури в широкому значення.
Інтелектуальне напруження
напруження, що викликається частим зверненням в діяльності до інтелектуальних процесів.
Інтелектуальний коефіцієнт
показник рівня розумового розвитку по відношенню до віку; виводиться шляхом ділення розумового віку (визначається з допомогою тестів на загальний інтелектуальний розвиток) на хронологічний вік і множиться на 100.
Інтенсивність праці
ступінь напруженості праці в процесі діяльності. І.п. вимірюється кількістю людської енергії, що витрачається за одиницю робочого часу (годину, день). Нормальна І.п. означає таку затрату м’язових і нервових сил працівника, при якій задовольняється природна  потреба людини в порції праці, забезпечуються розвиток її здібностей, відновлення сил працюючого до початку нового трудового дня, ефективне використання робочого часу.
Інтенсифікація
у педагогічній технології означає застосування найновіших форм, методів та прийомів навчально-виховної діяльності у середній школі, ліцеї, гімназії та основі наукових рекомендацій, узагальнення кращого педагогічного досвіду роботи та застосування комп’ютерної техніки. Основу інтенсифікації складає система вправ, які підбирає вчитель для кожного учня,  зокрема, враховуючи його рівень інтелектуального розвитку та його фізичний стан.
Інтереси
сконцентрованість діяльності людини на тому предметі, який здатний задовольнити ту чи інше її потребу;
вибіркова спрямованість людини на певний об’єкт чи діяльність, викликана позитивним, зацікавленим ставлення, емоційною привабливістю.
Інтеріоризація
процес перетворення зовнішніх, реальних дій з предметами на внутрішні, розумові. При цьому вони підлягають специфічній трансформації - узагальнюються, вербалізуються, скорочуються і стають здатними для подальшого розвитку, який переходить межі зовнішньої діяльності. Поняття І. розкриває взаємозв’язок свідомості і діяльності людини, оволодіння нею досвідом. Завдяки І. зовнішні фактори людської поведінки трансформуються в установлені внутрішні якості особистості.
Інтернал
тип особистості, який у випадку невдачі звинувачує себе, а не інших та навколишні обставини. Для І. характерне вміння викликати довіру до себе, знаходити контакти з людьми, особлива чутливість в міжособових стосунках, в оцінці себе оточуючими. І. частіше досягають успіхів в творчій діяльності, вони менш агресивні ніж екстернали.
Інтроверсія
переважна скерованість психічних процесів людини на свій внутрішній світ (на відміну від екстраверсії). Людей, для яких характерна І., називають інтравертами. Типовий інтраверт розсудлива, скромна, усамітнена людина. Віддає перевагу книгам над спілкуванням з людьми, свої дії заздалегідь планує, не любить сильних вражень, серйозний, прагне спокійного упорядкованого життя. Стриманий, зближується тільки з деякими друзями, погано адаптується. Контролює свої емоції, неагресивний, дещо песимістичний, надає велике значення моральним та етичним нормам. І. притаманна наполегливість, пунктуальність.
Інтроекція
механізм психічного захисту, суть якого полягає в тому, що людина «вбудовує», вбирає в себе цінності, погляди і норми іншої, приймаючи їх як свої особисті, і тим самим позбувається внутрішньо-особистісного конфлікту.
Інтроспекція
самоспостереження, безпосереднє спостереження за своєю власною психічною діяльністю. І. є одним з методів пізнання суб’єктивного аспекту психіки.
Інтуїція
специфічна здатність особистості осягати істину безпосереднього логічного обґрунтування, доказу; своєрідний тип мислення, при якому окремі ланки процесу мислення проходять несвідомо, а гранично ясно усвідомлюється лише підсумок думки істини. І. буває досить для досягнення істини, але, щоб переконати в її істинності інших людей, необхідні докази.
Інформатизація освіти
в широкому розумінні - вивчення принципів роботи та різноманітних сфер застосування комп’ютерів, використання інформаційних технологій навчання, забезпечення вільного доступу до глобальних інформаційних ресурсів, сучасна організація управління системою освіти.
Інформатизація системи освіти
як одна із ланок загального процесу розвитку суспільства, з одного  боку, має на меті підвищення ефективності навчання завдяки розширенню обсягів інформації та вдосконалення методів її застосування, а з другого - спрямована на те, щоб користувачі могли застосовувати інформаційні технології в особистій професійній діяльності та навчально-виховному процесі. Основна мета - вдосконалення науково-дослідної та навчально-виховної діяльності навчальних закладів в результаті застосування автоматизованих комплексів і систем під час інформування, проектування, навчання та створення інформаційного середовища для розвитку інтелектуальних сил особистості.
Інформаційна потреба
це форма ставлення спеціаліста до певної інформації, яка кваліфікується як «необхідна» для вирішення поставленої задачі.
Інформація
продукт праці суб’єкта управління в освітньому процесі;
продукт праці вчителя і учнів на уроці; в загальному вигляді - продукт інтелектуальної діяльності людини, продукт спілкування людини з природою і суспільством;
відомості про стан системи і оточуючого середовища, які сприймаються людиною чи спеціальним пристроєм.
Істина
все те, що об’єктивно існує. І. абсолютна і незмінна для всіх, вона не може бути відносною.

За основу Тезауруса взято Словник психолого-педагогічних термінів і понять (на допомогу працівнику сільської школи). – Тернопіль: ТОКІППО, 2001. Укладачі: Ю.В. Буган, В.І. Уруський.

IOD © 2007-2018  ::  powered by mel