Логін   Пароль 
Не зареєстровані? 

Тезаурус

Паблік-рілейшнз
престижна реклама, встановлення зв’язків з громадськістю; спеціальна система управління соціальною інформацією, що включає весь процес виробництва й руху інформації, метою якої є позитивне ставлення до фірми тих кіл громадськості, в яких вона зацікавлена. Система паблік-рілейшнз прагне до постійного зворотного зв’язку, щоб якнайшвидше протидіяти виникненню та загостренню суперечностей між організаціями, установами, фірмами і громадськістю або уникнути їх.
Пам’ять
запам’ятовування, збереження і наступне відтворення індивідом його досвіду. В П. розрізняють такі основні процеси: запам’ятовування, збереження, відтворення і забування. Крім процесів П. виділяють види П.: словесно-логічна, образна, рухова, емоційна. Індивідуальні відмінності в П. полягають у швидкості запам’ятовування, міцності збереження, точності відтворення, готовності П. Продуктивність П. може визначатися також й тим, який матеріал необхідно запам’ятати. Одні люди більш успішно запам’ятовують образний матеріал (предмети, зображення, звуки), інші - словесний (думки, поняття, формули), в третіх не виявляється особливої переваги в запам’ятовуванні певного виду матеріалу. У зв’язку з цим розрізняють образний, словесно-логічний і проміжний типи пам’яті;
психічний процес, який полягає в закріпленні, збереженні й відтворенні в мозку того, що відбулося в минулому досвіді людини. Залежно від змісту того, що ми запам’ятовуємо або відтворюємо, розрізняють П. рухову, емоційну, образну, словесну.
Пам’ять довготривала
пам’ять, в яку відкладається інформація після її аналізу і організації. Така інформація зберігається в пам’яті дуже довго.
Пам’ять короткочасна
нетривале збереження інформації після о дно-дворазового відтворення.
Паніка
почуття страху, розгубленості, невпевненості індивіда або соціальної групи. Соціально-психологічні механізми П. полягають у наслідуванні, навіюванні тощо.
Парадигма
панівна теорія, покладена в основу вирішення теоретичних і практичних проблем;
теорія; теоретична модель, що прийнята в якості зразка постановки, обґрунтування, вирішення проблеми в межах того чи іншого дослідження.
Парадокс
своєрідна думка, міркування, що різко розходиться зі звичним, загальноприйнятим і суперечить здоровому глузду; несподіване, неймовірне явище, що не відповідає звичайним уявленням.
Параметри
характеризують суттєві ознаки, певні властивості педагогічного явища або процесу.
Патріотичне виховання
формування патріотичних почуттів означає вироблення  високого ідеалу служіння народові, готовності до трудового та героїчного подвигу в ім’я процвітання української держави. Воно покликане формувати громадянина-патріота, виробляти глибоке розуміння громадянського обов’язку, готовність у будь-який час стати на захист Батьківщини, оволодівати військовими і військово-технічними знаннями, спонукати до фізичного вдосконалення, а також вивчати бойові традиції та героїчні сторінки історії українського народу, його Збройних Сил.
Педагог додаткового навчання
педагогічний працівник, в задачі якого входить: проведення різноманітної творчої діяльності учнів у галузі додаткової освіти, комплектування складу гуртків, секцій, студій, клубних об’єднань та інших форм позаурочної роботи з школярами.
Педагог-організатор
педагогічний працівник, в задачі якого входить: сприяння розвитку особистості, її талантів, розумових і фізичних здібностей, формування загальної культури учнів в закладах освіти і за місцем проживання.
Педагог-психолог
педагогічний працівник, в задачі якого входить: забезпечення психічного здоров’я і розвитку особистості дітей і підлітків, виявлення умов, що перешкоджають становленню особистості дитини, психопрофілактика, психодіагностика, психокорекція, консультування і реабілітація школярів.
Педагогіка
це сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвиток особистості людини.
Педагогіка народознавства
напрям у сучасній педагогіці, шкільній практиці, який забезпечує практичне засвоєння учнями (в процесі продовження творчих традицій, звичаїв і обрядів, у діяльності, поведінці) культурно-історичних, мистецьких надбань батьків, дідів і прадідів.
Педагогічна вимога
конкретне завдання для учня з метою виявлення його ставлення до реальної дійсності, вміння знайти нестандартне рішення у процесі виконання завдання.
Педагогічна деонтологія
наука про професійну поведінку педагогічного працівника, про його обов’язок. Змістовим ядром П.д. є система морально-етичних норм і принципів, необхідних (і притаманних) педагогові для виконання професійних обов’язків.
Педагогічна діагностика
розділ педагогіки, що визначає шляхи аналізу наслідків та умов, що розкривають причини даного стану навчально-виховного процесу і визначають шляхи щодо його поліпшення. П.д. використовує засоби прямого педагогічного спостереження учнів, аналіз письмових та усних робіт, діяльності учнів та її наслідків, збір інформації від інших осіб.
Педагогічна етика
це педагогічна мораль або сукупність певних норм і вимог до поведінки і діяльності вчителя чи викладача, вихователя чи керівника закладу освіти, які історично склалися і стали чи мають стати справою їхньої честі і совісті.
Педагогічна запущеність
відхилення від норми у поведінці чи навчальній діяльності дитини, спричинене недоліками педагогічного впливу.
Педагогічна інновація
це новий підхід до організації народної освіти, пов’язаний з вимогами економічного, соціального, політичного та культурного життя народу, і реформування на цій основі її теоретико-методологічних засад, концептуальних підходів, структури, створення оригінальних технологій навчання і виховання, методів управління, впровадження у практику наукових досягнень і поширення передового досвіду.
Педагогічна новація
це процес об’єктивного чи суб’єктивного оновлення теорії і практики освіти, який оптимізує досягнення її мети.
Педагогічна освіта
освіта, спрямована на підготовку кадрів для роботи в освітніх закладах.
Педагогічна психологія
галузь психології, яка вивчає психологічні проблеми навчання та виховання.
Педагогічна система
це таке об’єднання компонентів (частин), яке залишається незмінним при будь-яких значних перетвореннях.
соціально обумовлена цілісність активно взаємодіючих учасників педагогічного процесу, духовних і матеріальних факторів, спрямованих на формування особистості;
множина взаємопов’язаних структурних і функціональних компонентів, підпорядкованих цілям освіти, виховання і навчання підростаючого покоління та дорослих людей.
Педагогічна техніка
сукупність умінь і особливостей поведінки вчителя, спрямованих на ефективну реалізацію вибраних ним методів і форм навчально-виховної роботи з окремими учнями чи колективом згідно з метою виховання і особливостями об’єктивних чи суб’єктивних умов.
Педагогічна технологія
сукупність психолого-педагогічних установок, що визначають спеціальний добір і комплектування форм, методів, засобів, способів навчання, виховних засобів, вона є організаційно-методичним інструментарієм педагогічного процесу;
це категорія, що дає змогу розв’язувати проблеми на високому методичному рівні. Вона означає технологізовану діяльність суб’єктів процесу навчання, що передбачає розкриття конкретних механізмів її організації,  а також впровадження цих механізмів для успішного розв’язання поставлених завдань. В основі технології лежить педагогічна система, що охоплює чітко визначені цілі навчання, засоби для їх досягнення, правила та механізми застосування даних засобів. До  того ж система має бути впроваджена в навчальний процес і повинна на практиці забезпечувати очікуваний результат;
це діяльність, побудована на принципах та закономірностях педагогічної науки й покликана розв’язувати суперечності між окремими елементами навчального процесу шляхом їх узгодження;
комплекс дій, засобів діяльності учителя, складовими яких є речово-предметні, алгоритмічні, психологічні компоненти, що гарантують активацію і розвиток свідомості, високу психічну й фізичну працездатність учнів, їх інтенсивнішу, тривалішу і результативнішу діяльність;
це наука про розвиток, освіту, навчання і виховання особистості школяра на основі позитивних загальнолюдських якостей та досягнень педагогічної думки, а також основ інформатики;
напрям у зарубіжній педагогіці, який ставить за мету підвищити ефективність освітнього процесу, гарантувати досягнення учнями запланованих результатів навчання.
Педагогічне керівництво професійним самовизначенням
організація і здійснення керуючого впливу на психологічну сферу особистості школяра відповідним арсеналом педагогічних засобів з метою підготовки їх до свідомого та самостійного вибору професії.
Педагогічний аналіз уроку
це професійний вид діяльності керівника, який вимагає спеціальної методичної підготовки, відмінного знання теорії уроку, розуміння принципів навчання у побудові уроку, розуміння конкретних вимог, що витікають із цих принципів: розпізнавання специфічного в складному процесі навчання і виховання.
Педагогічний діагноз
визначення характеру і об’єму труднощів у навчанні, а також здібностей учнів на основі даних про засвоєння шкільних програм.
Педагогічний досвід
сукупність знань, умінь і навичок, здобутих учителем у процесі навчально-виховної роботи.
Педагогічний експеримент
метод дослідження, при якому проходить активний вплив на педагогічні явища шляхом створення нових умов, що відповідають меті дослідження;
це науково поставлений досвід організації педагогічного процесу в точно визначених умовах.
Педагогічний колектив
це відносно стійка група людей, об’єднаних професійними, суспільно значимими цілями діяльності, яка має органи управління.
Педагогічний консиліум
нарада, консультація вчителів з метою більш глибокого вивчення успішності і поведінки школярів і вироблення правильного шляху подальшої роботи з ними щодо усунення виявлених недоліків в їх навчанні, розвитку і вихованні.
Педагогічний менеджмент
діяльність вчителя (викладача), спрямована на оволодіння теорією, методикою і технологією викладання своєї навчальної дисципліни.
Педагогічні вимоги до змісту освіти
1) зміст повинен бути спрямований на досягнення основної мети - формування гармонійно розвиненої, суспільно активної особистості; 2) зміст повинен будуватися на науковій основі: відповідати сучасному стану науки; повинні включатися лише перевірені, усталені в науці факти і теоретичні положення; повинен мати світоглядну і морально-естетичну спрямованість; 3) зміст освіти з кожного навчального предмета повинен відповідати логіці, системі відповідної науки; зміст повинен включати способи його передачі і засвоєння та пов’язані з ними практичні дії; 5) зміст освіти повинен органічно поєднувати надбання світової і національної культури та історії; 6) зміст повинен забезпечувати інтегральний характер засвоюваних учнями знань, формувати в учнів цілісне розуміння та пізнання світу; 7) у змісті повинно бути забезпечене оптимальне поєднання теоретичних і практичних компонентів; 8) зміст повинен відповідати віковим особливостям учнів; 9) сприяти фізичному та психічному здоров’ю учнів; 10) забезпечувати загальну освіту в поєднанні з політехнічним і трудовим навчанням та професійною орієнтацією.
Педагогічні категорії
головні використовувані педагогікою поняття, які утворюють «мову» педагогіки, її категоріальний апарат. Зміст категорій визначається не тільки властивостями досліджуваної реальності, але й змістом педагогічних теорій та методологічних стратегій, у рамках яких категорії використовуються.
Педагогічні принципи
основи нормативного характеру, або загальні вимоги до діяльності, що розповсюджуються на всі явища даної сфери освіти.
Педагогічні читання
важлива форма методичної роботи колективного вивчення і обговорення актуальних науково-методичних проблем; своєрідне підведення підсумків роботи колективу школи над науково-методичною проблемою; виступає як форма виявлення й узагальнення перспективного педагогічного досвіду.
Педант
людина, що характеризується надмірною акуратністю, точністю, формалізмом.
Педантизм
сліпе додержання встановлених норм, дріб’язкова точність.
Первинна група
зв’язок між членами групи базується не лише на особистісних контактах, але й на високому емоційному залученні членів групи в загальну справу, характеризується високим рівнем ототожнення кожного члена зі своєю групою (сім’я, група однолітків).
Перевиховання
це виховний процес, спрямований на подолання негативних якостей особистості учня, які сформувалися під впливом несприятливих умов виховання.
Передовий педагогічний досвід
1) процес і результат практичної діяльності педагога чи педагогічного колективу, спрямованої на створення об’єктивно нових педагогічних цінностей; 2) це така навчально-виховна чи організаційно-педагогічна діяльність, в процесі якої стабільні позитивні результати у розв’язанні актуальних педагогічних проблем забезпечуються використанням оригінальних форм, методів, прийомів, засобів навчання та виховання, нових систем навчання та виховання або інтеграції вже відомих форм, методів, прийомів і засобів; 3) результат творчого пошуку, що веде до виявлення нових педагогічних фактів, явищ, ідей, нових педагогічних цінностей для підвищення ефективності навчання та виховання; 4) це творче, активне засвоєння і реалізація вчителем у практику роботи засобів і принципів педагогіки з урахуванням конкретних умов, особливостей дітей, учнівського колективу і особи вчителя.
Переживання
суб’єктивне відчуття людини, що супроводжується емоціями.
Переключення уваги 
проявляється в свідомому і довільному переключенні від однієї діяльності до іншої, або від одного об’єкта діяльності до іншого, або, накінець, від однієї операції до іншої, об’єктивно обумовленим наявністю мети діяльності. Головними ознаками П.у. є свідомість, довільність, цілеспрямованість зміни, направленості психічної діяльності;
здатність людини свідомо переносити увагу з одного об’єкту на інший.
Переконання
це тверді погляди на що-небудь, які базуються на певних положеннях, думках, котрі в свідомості учня зв’язані з глибоким і щирим визнанням і переживанням їх істинності, беззаперечної переконаності. П. формуються досвідом учня під впливом оточуючої дійсності в процесі навчально-виховної роботи та повсякденного життя;
система мотивів особистості, що спонукають її поступати у відповідності зі своїми поглядами, принципами, світоглядом;
система існуючих поглядів, які людина не просто поділяє, але й активно проводить в життя, бореться за них, відповідно впливаючи на інших людей. Переконана людина - борець за свої погляди.
Перенесення
показник ступеня навченості, при якому учень теоретично осмислює пізнаваний об’єкт, створює його теоретичну модель, виявляє необхідні йому для розв’язання тих чи інших творчих завдань зв’язки цього об’єкта, діючи за власним, самостійно укладеним алгоритмом.
Персоналізм
напрям, який вважає предметом психології особистість як особливу первинну реальність і яка протистоїть соціально-історичним умовам її існування.
Персоніфікація
цілий комплекс тенденцій до змін і розвитку особистості, який включає в себе процес її духовного збагачення, зростання самосвідомості, розгортання її духовного потенціалу і проявлення в рості її життєвих домагань і активності, спрямованих на їх реалізацію.
Перцептивний
те, що відноситься до сфери сприйняття.
Перцепція соціальна
сприйняття, розуміння і оцінка людьми соціальних об’єктів (інших людей, самого себе, груп тощо) і соціальних ситуацій. П.с. має певне значення у регуляції поведінки індивіда і соціальних груп.
Перша сигнальна система
система умовно-рефлекторних зв’язків, що формуються в корі головного мозку людини при дії на рецептори органів відчуття подразників, які йдуть із зовнішнього та внутрішнього середовища. П.с.с. - це те, що ми маємо в собі як враження, відчуття і уявлення від оточуючого зовнішнього середовища, як загальноприродного, так і соціального.
Песиміст
людина, пройнята зневірою, безнадійністю, похмурим поглядом на життя, зневірою в майбутнє.
Підбір кадрів
визначення психологічних і професійних якостей людей з метою визначення їх відповідності виконуваній роботі. При П.к. враховується: бажання чи небажання кандидата займатися даною діяльністю, здібності виконувати ефективно дану діяльність і потреби підприємства (організації) в даних працівниках. При П.к. враховуються також морально-етичні, статево-вікові  і психологічні особливості конкретної людини (темперамент, характер, здібності, направленість особистості). В цілому П.к. повинен поєднувати соціальну зрілість, моральні якості, професійну компетентність і спеціальну діагностику психологічних особливостей людини;
Підвищення кваліфікації
будь-яке навчання, спрямоване на вдосконалення і розвиток знань, умінь та навичок якого-небудь конкретного виду діяльності. Потреба в П. к. визначається постійними змінами завдань та умов праці, пов’язаних як з вдосконалення засобів праці, так і з посадовим просуванням.
Підготовка до школи
комплекс педагогічних заходів, спрямованих на загальний розвиток дитини (фізичний, психічний, розумовий, морально-вольовий); створення передумов для формування основ загальнонавчальних умінь та навичок (організаційних, інтелектуальних, комунікативних), які забезпечили б дитині успішну навчальну діяльність не тільки у першому класі, а і на наступних життєвих етапах.
Підручник
книга, що включає основи наукових знань з певної навчальної дисципліни у відповідності з цілями навчання, встановленими програмою і вимогами дидактики.
Підсвідомість
сукупність актуально неусвідомлених психічних процесів і станів, здатних робити помітний вплив на поведінку і зміст свідомості.
Підстава
це думка, істинність якої доведена практикою і яка наводиться для обґрунтування істинності іншої думки.
Пізнавальні психічні процеси
спрямовані на пізнання людиною навколишньої дійсності; відчуття окремих властивостей предметів; сприйняття предметів у всій сукупності їх властивостей.
Пізнавально-ілюстративне навчання
організовується таким чином: сприймання учнями навчальної інформації у процесі якого проходить її узагальнення, засвоєння понять, законів, теорій; практичні вправи з метою вдосконалення знань,  що забезпечить їм діловий характер і одночасно формування практичних  умінь і навичок; закріплення знань, умінь і навичок; застосування їх у нових ситуаціях; самоконтроль ефективності засвоєння знань, умінь і навичок; повторення раніше вивченого.
Пілотаж
попереднє, пробне дослідження, метою якого є, я правило, проба і подальше доопрацювання впровадженої методики, яка застосовується.
Пілотажне дослідження
пробно-пошуковий тип дослідження, що проводиться до основного і є його спрощеною формою. В соціальній психології і соціології використовується для встановлення необхідного об’єму вибірки, уточнення змісту і числа питань анкети, часу опитування та ін;
попереднє дослідження якоїсь проблеми, що передує основному дослідженню і здійснюється з метою перевірки якості його підготовки. Основна функція П.д. - перевірка правильності задуманого дослідження, уточнення його задач і висунутих на основі теоретичного аналізу гіпотез, методики і програми.
Пілотні школи
експериментальні школи, створені, як правило, при науково-дослідних закладах, в яких випробовуються нові методи навчання, нові програми і т.п.
План роботи класного керівника
це науково обґрунтоване проектування становлення і розвитку класного колективу і кожного вихованця зокрема. Зміст плану роботи класного керівника визначається змістом його роботи з учнями, їх батьками і громадськістю: формування основ наукового світогляду; виховання свідомого ставлення до навчання, розвиток пізнавальної активності, формування умінь і навичок розумової праці; виховання національної свідомості і розвиток громадської активності; формування сумлінного ставлення до праці, підготовка до вибору професії; виховання основ загальнолюдської моралі, свідомої дисципліни і культури поведінки; формування правосвідомості, дотримання вимог законів, норм, правил поведінки; виховання основ естетичної культури, залучення до художньої самодіяльності; фізичне виховання, виховання санітарно-гігієнічних навичок; робота з батьками і громадськістю.
Плани особистості
конкретизований образ майбутнього, коли людина чітко уявляє як бажані цілі, так і засоби їх досягнення. П.о. більш деталізовані й конкретизовані, тісніше пов’язані з певними термінами реалізації.
Планування
попередньо розрахована система дій, що передбачає певний порядок, розподіл у часі та строки реалізації. Скласти план у межах проекту - це створити систему заходів, спрямованих на реалізацію моделі. Якщо програма містить в собі систему завдань, алгоритми їх вирішення і засоби розв’язання, то планування конкретизує їх на рівні безпосередніх дій, часу виконання та окремих виконавців;
прийняття рішень на основі співставлення результатів педагогічного аналізу з поставленою метою.
Планування і оцінка
визначення політики, основних напрямів розвитку, планів і пріоритетів; виявлення необхідних ресурсів; планування і координація дій з іншими; моніторинг процесу і оцінка результатів; підвищення ефективності організації.
Планування уроку
специфічний акт прийняття рішення щодо конструювання загальної моделі взаємодії вчителя і учнів на уроці. За основу беруться мета, завдання і реальний час, а також принципи, методи і зміст навчально-виховної діяльності вчителя і навчально-пізнавальної діяльності учнів.
Повага
почуття, яке виражає позитивну оцінку людини з точки зору її ефективності, високих ділових якостей, соціальної адаптованості, здатності добиватися успіхів в різних сферах діяльності і викликати захоплення в оточуючих. Люди. Яких поважають, характеризуються  перш за все високими здібностями і якостями, які стосуються сфери досягнень: активність, сила, енергійність, цілеспрямованість, компетентність, здатність до ефективного вирішення проблем, сила волі, впевненість у собі, успішність, талант.
Поведінка
активність людини, яка спостерігається ззовні; діяльність, що має природні передумови, але по суті своїй суспільна, орієнтована переважно соціальними потребами, нормами і правилами спільної діяльності людей, системою соціальних і культурних ролей, спільною мовою і протікає в умовах взаємодії з факторами фізичного і соціального середовища. П. прийнято ділити на вербальну (мовну) і невербальну (трудові рухи, жести, пози, оформлення зовнішності та ін.).
Поверхневе розуміння
показник ступеня навченості,  при якому учень, мислячи емпірично, виявляє зовнішні, явні зв’язки пізнаваного і відомих йому предметів чи їх символічних зображень. Він наділяє пізнаваний об’єкт певними значеннями, тобто створює йому емпіричне поняття. Розуміння учнем цього об’єкта проявляється в емпіричного характеру судженнях про нього.
Повсякденне знання
формується у процесі повсякденного життя людей, їхньої практичної діяльності. П.з. характеризується емоційністю й часто-густо суперечливістю. Воно не відокремлене від оцінки та ставлення людей до об’єкта знання. На відміну від спеціалізованого знання, повсякденне не вимагає для його досягнення оволодіння спеціальними пізнавальними засобами, які здобуваються у процесі навчання.
Поділ праці
диференціація видів трудової діяльності, яка складається в суспільстві в процесі історичного розвитку.
Подразник
будь-який фактор, що діє на організм і здатний викликати в ньому відповідну реакцію;
Подразник
будь-який фактор, що діє на організм і здатний викликати в ньому відповідну реакцію.
Позакласна робота
різноманітна освітня і виховна робота, спрямована на задоволення інтересів і запитів дітей; її організовує з учнями в позаурочний час педагогічний колектив школи.
Позанаукові форми знання
багатоманітні різновиди знання, які досягаються відмінними від наукових способами й методами пізнання. До поза наукового належать не тільки повсякденне, художнє та гуманітарне знання, які передбачають  емоційність і співпереживання, але й такий раціональний, теоретичний різновид знання, як філософія.
Позашкільна освіта та виховання
формування у дітей, учнівської та студентської молоді суспільно-громадського досвіду, їх допрофесійної орієнтації, творчий, інтелектуальний, духовний та фізичний розвиток особистості у вільний від навчання час, задоволення освітніх потреб шляхом залучення до художньо-естетичної, науково-експериментальної, дослідницької, технічно-конструкторської, еколого-природничої, туристсько-краєзнавчої та інших видів творчої діяльності.
Позашкільна робота
освітньо-вихована діяльність позашкільних закладів для дітей та юнацтва.
Позашкільні заклади
широкодоступні заклади, які надають дітям, учнівській та студентській молоді додаткові знання, уміння, навички за інтересами, створюють умови для їх творчої самореалізації та організації змістовного дозвілля, оздоровлення.
Показники
визначають змістове наповнення відповідних параметрів.
Покарання
метод виховання, який забезпечує гальмування небажаної діяльності і поведінки вихованців шляхом обмеження їх окремих прав та моральної оцінки дій і вчинків;
педагогічне поняття як спосіб виховання особистості чи групи. Психологічно П. дозволяє покараному зрозуміти недопустимість здійсненого ним; страх повторного П., поєднуючись з цим розумінням, стає психологічним бар’єром для повторного здійснення подібних дій. Стягнення - міра П;
несхвалення, осуд негативних дій та вчинків з метою їх припинення або недопущення в майбутньому.
Покликання
властивість особистості, в структуру якої входять як інтерес до певної професії, так і обґрунтована самооцінка здібностей до неї. В П. проявляється співвідношення здібностей особистості з її потребами і рівнем домагань.
Поле моторне
та частина робочого місця, на яку працівник в процесі виконання роботи діє своїми трудовими рухами.
Поле сенсорне
частина робочого місця, яка, діючи на аналізатори людини, є джерелом професійно значимої інформації.
Полеміка
гостра суперечка при обговоренні, виясненні якихось проблем, питань.
Політехнічна освіта
сукупність знань про головні галузі науки і наукові принципи виробництва й озброєння загально технічними уміннями, необхідними для участі в продуктивній праці.
Політика в галузі освіти
принципи діяльності органів державної влади і управління в галузі освіти, яка відбиває суспільно-економічну структуру держави і опирається на державну програму розвитку освіти.
Політика соціальна
одна з головних сфер політичної діяльності держави, партій, громадських організацій, направлена на захист усіх елементів структури суспільства, а також окремих особистостей від деструктивних процесів, що мають місце в суспільстві на певних станах його розвитку.
Політико-дипломатична функція управління
полягає у правильному розумінні, роз’ясненні та втіленні в життя зовнішньої і внутрішньої політики держави; знанні національної історії, культури, формуванні національної свідомості, сприянні переходу педагогічного та управлінського колективів школи до державної мови; забезпеченні незалежності школи від ідеологічного впливу будь-якої партії, протистоянні фетишизації іноземних мов, рабського поклоніння перед усім зарубіжним; розкритті досягнень національної науки, багатства національних традицій і звичаїв українського народу. Важливою запорукою реалізації цієї функції для керівника школи  є впровадження в практику роботи принципів демократизму і гуманізму.
Політична культура
це соціально зумовлений рівень розвитку особистості, що включає політичні інтереси, політичні знання,  політичні переконання, політичне мислення, уміння аналізувати  і виважувати інформацію, передбачати динаміку розвитку подій, аргументовано і логічно вести полеміку.
Політична психологія
галузь психології, яка вивчає психологічні компоненти (настрої, думки, почуття, ціннісні орієнтації та ін.) політичного життя суспільства, що формуються і проявляються на рівні політичної свідомості націй, класів, соціальних груп, урядів, індивідів і реалізуються в їх конкретних політичних діях.
Політонія
напруга, що викликається необхідністю переключення уваги, часто і в несподіваних напрямках.
Поняття
форма мислення, що відображає суттєві властивості, зв’язки і відношення предметів і явищ;
основна форма знань, що відображає істотні, необхідні ознаки і відношення предметів та явищ. Зміст П. - це сукупність істотних ознак, властивостей і відношень предмета думки, відображених в поняттях. Об’єм  П. - це розмаїття предметів, кожному з яких належать ознаки, відображені в змісті поняття.
Порівняння
логічний прийом, шлях, за допомогою якого встановлюється тотожність і відмінність ознак предметів та явищ реальної дійсності;
виділення окремих ознак понять, знаходження спільних і відмінних їх властивостей.
Посада
первинне структурне утворення апарату управління, що характеризується складом, змістом, об’ємом функцій, необхідних для досягнення мети цілей системи управління.
Посадова ротація
процес переміщення працівників з однієї посади на іншу в межах одного підприємства, організації. Розрізняють горизонтальну (переміщення працівників на одному посадовому рівні), вертикальну (переміщення на більш високий посадовий рівень) і змішану (переміщення на інший посадовий рівень в інший підрозділ) П.р.
Посадові особи
особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також займають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним повноваженням.
Постійна група
характеризується тривалим міжособистісним контактом членів групи.
Постулат
вихідне положення якої-небудь теорії, що лежить в основі доказів  інших положень цієї теорії, в межах якої воно приймається без доказів.
Потенціал психічної напруги
рівень і діапазон психічної напруги, якої вимагає від працівника характер його повсякденної діяльності.
Потенційні здібності
здібності, які закладені у людини, але ще не проявились у відповідній діяльності.
Потреби
головний, висхідний імпульс активності людини, усвідомлення нею необхідності у чомусь - чи для життєдіяльності організму, чи для розвитку особистості;
стан особистості, соціальної групи чи суспільства в цілому, що виражає необхідність, нужду у чомусь і є рушійною силою їхньої активності.
Потяг
прагнення людини до якого-небудь предмету чи дії, що характеризується відсутністю чітко усвідомленої мети.
Почуття
психічні стани і процеси, в яких відображений бік духовного світу людини, її суб’єктивне переживання подій та емоційне ставлення до навколишньої дійсності;
одна із основних форм переживання  людиною свого ставлення до предметів і явищ дійсності, що характеризується відносною стійкістю;
це особлива форма ставлення учня до явищ дійсності, що зумовлене їх відповідністю чи невідповідністю потребам особистості;
суб’єктивне переживання людиною взаємовідношень з позитивними або негативними для неї явищами суспільної дійсності і природи.
Пояснення
акцентування думки на найважливіших моментах (зв’язках) під час вивчення навчального матеріалу;
словесне тлумачення понять, явищ, принципів дій приладів, наочних посібників, слів, термінів і т.п.
Права
надання суб’єкту управління свободи і можливості діяти чи користуватися чим-небудь.
Права людини
єдині норми для всіх людей без будь-яких дискримінацій, що є основним принципом демократичного, громадянського, відкритого суспільства.
Правила
приймаються для забезпечення цілеспрямованості в роботі, вини фіксують певний тип поведінки, який відповідає інтересам справи (правила виконання робіт, правила техніки безпеки). Стандартизуючи діяльність людей, П. мінімізують зусилля організатора конкретних робіт в сфері планування.
Правове виховання
формування правової культури - прищеплення поваги до прав і свобод людини і громадянина, Конституції, державних символів (Герба, Прапора, Гімну); знання й дотримання у поведінці Законів України; активна протидія особам та установам, що порушують закони, завдають збитків державі, зазіхають на територіальну цілісність і незалежність України.
Правоздатність
здатність фізичної чи юридичної особи (громадянина, організації) мати права та обов’язки (майнові чи немайнові), укладати угоди, інші юридичні акти, пов’язані з придбанням та відчуженням майна, здійснювати кредитні або інвестиційні операції, виступати позивачем або відповідачем у суді.
Правосвідомість
усвідомлення людьми того, що в їхній взаємодії є прийнятним, тобто таким, що відповідає існуючим правилам і нормам (зокрема, чинним законам), ознакам справедливості в порядку знання громадян про норми суспільного регулювання.
Прагматизм у педагогіці
педагогічний напрям, засновником якого був Дж. Дьюі (1859-1952). Основні риси прагматизму такі: 1) погляд на виховання як на постійну реконструкцію власного досвіду. Навчальний курс, побудований за предметним принципом, був замінений на комплексну освіту, коли заняття тематично концентруються навколо окремих проблем або тем; 2) в основу навчання та виховання покладено спонтанні інтереси і потреби дитини в даний час; 3) метод «навчання шляхом діяльності» (ігрової або трудової), в процесі якої діти також оволодівають знаннями та навичками, які потрібні для кращого виконання поставлених цілей. Діти самі повинні планувати свою діяльність, а вчитель має бути лише консультантом та помічником дітей.
Практикум
форма навчального процесу, при якій учні самостійно виконують практичні і лабораторні роботи, застосовують знання, навички і вміння.
Працездатність
потенційна можливість людини виконувати доцільну діяльність на заданому рівні ефективності протягом визначеного часу. П. залежить від зовнішніх і внутрішніх умов діяльності, психофізіологічних ресурсів людини.
Працездатність людини
властивість людини, яка визначається станом фізіологічних і психологічних функцій та характеризує його здатність виконувати певну діяльність. П. тісно пов’язана з надійністю як здатністю виконувати діяльність з необхідною якістю і протягом необхідного проміжку часу.
Праця
свідома діяльність людини, спрямована на створення матеріальних і духовних цінностей. П. є необхідною умовою існування людини і суспільства.
Превентивний
запобіжний, попереджувальний.
Предмет дослідження
найбільш важливі з теоретичної чи практичної точки зору властивості, сторони, особливості, характеристики, прояви об’єкта, які підлягають вивченню за допомогою певних методів;
це зафіксовані в досвіді, включені в процес практичної діяльності людини сторони, якості і відносини об’єкта, що досліджується з певною метою в даних умовах.
Предмет педагогічної технології
це навчально-виховний процес у сучасній школі, який впливає на розвиток особистості школяра як вільного громадянина суверенної держави. 
Предмет праці
те, з чим має справу людина в своїй роботі, об’єкт, на який спрямований вплив;
предмет або комплекс предметів, на які людина впливає знаряддям праці в процесі діяльності з метою виробництва матеріальних чи духовних благ.
Представницька функція управління
полягає в умінні належно репрезентувати школу, педагогічний колектив, групу вчителів чи окремого вчителя, будь-якого працівника школи на всіх рівнях, включаючи й міжнародний; розкривати досягнення в навчанні та вихованні учнів; виступати на конференціях, симпозіумах, педагогічних радах тощо. Базується на добре розвинутих комунікативних, рефлексивних, інтелектуально-евристичних здібностях.
Презентація
публічне представлення твору, підприємства, фірми тощо, їх реклама.
Прес-центр
це координаційний центр усіх шкільних інформаційних служб: друку, радіо- та фотовідділів, відділів реклами, тематичних газет та оформлення. Форми роботи П.-ц. : шкільна газета; прес-бюлетень; фотогазета; газета-календар; рекламний вісник; шкільний літопис; шкільна радіогазета.
Пресинг
активна опіка окремої людини або групи людей.
Престиж
значимість, привабливість, що приписується в суспільстві різним сторонам діяльності людей, їх соціальному становищу і професії, особистісним якостям. П. тісно переплітається з авторитетом, повагою, впливом.
Престиж соціальний
характеристика становища людини в соціальному середовищі. Може ґрунтуватися на формальних (наприклад, престижна чи непрестижна професія) і неформальних характеристиках людини (що в більшій мірі стосується політичних діячів, представників сфери мистецтва і творчих колективів); \
характеристика положення людини в соціальному середовищі.
Прецедент
випадок, що стався в минулому і є прикладом або виправданням для наступних подібних випадків.
Приватний дитячий соціально-реабілітаційний центр
це інноваційний дитячий освітній заклад приватної форми власності для дітей сиріт та тих, що залишилися без опікунів чи піклувальників, у якому забезпечується комплексна соціальна реабілітація, виховання на національних, народних і демократичних традиціях, надаються навчальні послуги школи 1 та П ступенів.
Привчання
організація планомірного і регулярного виконання дітьми певних дій з метою перетворення їх у звичні форми громадської поведінки;
метод, який дозволяє вчителеві через систему відповідних вправ виробити звички позитивної поведінки учнів.
Прийняття рішення
вольовий акт формування послідовності дій, які ведуть до досягнення мети на основі перетворення вихідної інформації в ситуації невизначеності.
Прийом виховання
це окремі кроки в реалізації виховної мети, складова частина методу;
це своєрідна частина, деталь методу виховання, необхідна для більш ефективного застосування методу в умовах конкретної ситуації.
Прийом навчання
це окремий крок для реалізації навчальної мети, складова частина методу. В окремих методичних ситуаціях прийом може виступати як метод навчання і навпаки, метод може бути прийомом бо вони діалектично взаємозв’язані.
Прикладна соціологія
сфера соціально-практичного, управлінського прикладання теоретичного і емпіричного соціологічного знання, соціологічних методів, інформації та методів дослідження.
Примітивізм
спрощений підхід до складних питань.
Примітивний
простий, нескладний за будовою, недосконалий за технікою виконання, грубо зроблений.
Примушування
підпорядкування людини (групи, класу, народу) суб’єкту управління проти її волі з метою використання її сил для досягнення тих чи інших суспільних чи особистих цілей. П. пов’язане з насильством над особистістю і переслідується законом, моральними нормами.
Принцип
основні вихідні положення будь-якої теорії, вчення, науки, світогляду;
першооснова, те, що лежить в основі певної теорії, вчення, науки, світогляду тощо;
внутрішні переконання людини, практичні, моральні й теоретичні засади, якими вона керується в житті і діяльності.
Принцип врахування вікових та індивідуальних особливостей у навчанні
виражає особисте ставлення вчителя до учня, при якому задатки та здібності школяра можуть розвиватися, а можуть і гальмуватися. Вікові особливості учня визначають кількість та якість матеріалу, який він може засвоїти в процесі одного уроку та певної системи уроків.
Принцип діяльності
основна керівна ідея, основне правило поведінки суб’єкта цієї діяльності.
Принцип зв’язку навчання з життям
виражає ставлення вчителя до реальної дійсності, яка випереджає часом розвиток теоретичних положень. Цей принцип базується на використанні конкретних прикладів у навчанні, взятих із життя, на основі яких робляться узагальнення, висновки, виводяться певні закономірності. Цей принцип передбачає, що наукові положення в навчально-виховному процесі повинні підтверджуватися конкретною педагогічною практикою.
Принцип науковості навчання
базується на використанні досягнень сучасної науки та техніки і реалізується у процесі навчання за такою системою:  через навчальні програми, плани, підручники та посібники; через використання технічних засобів навчання та комп’ютерної техніки; через систему уроків у школі; через здійснення позашкільної роботи з учнями (станції юних техніків, музичні, спортивні школи, малі академії).
Принцип особистісного підходу
принцип психології, що вимагає розгляду окремих психічних функцій, явищ не ізольовано від їх суб’єкту, а під кутом впливу на них особистості як такої, її соціальних якостей.
Принцип систематичності навчання
передбачає використання певних правил: від простого до складного; від відомого до невідомого; від одиничного до загального і навпаки.
Принципи виховання
це керівні положення, які відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту, організації і методів виховного процесу.
Принципи кадрової роботи
1) наступність кадрів на основі систематичного підбору енергійних, творчих працівників; 2) забезпечення умов для постійного підвищення кваліфікації персоналу; 3) чітке визначення прав, обов’язків і відповідальності кожного працівника; 4) поєднання досвідчених працівників з молодими кадрами; 5) забезпечення умов для професійного і посадового просування кадрів на основі об’єктивних критеріїв оцінки їх діяльності і особистих якостей; 6) поєднання довіри до кадрів з перевіркою виконання доручень.
Принципи навчання
вихідні, провідні положення освітньої діяльності людини;
визначені провідні положення, які передбачають використання сучасних форм, методів та прийомів для здійснення навчально-пізнавальної діяльності учнів і основою яких є педагогічні закономірності;
вихідні вимоги до процесу навчання, що випливають із закономірностей його ефективної організації.
Принципи спостереження і аналізу уроку
основні правила, яких повинен дотримуватися менеджер освітнього процесу під час спостереження, аналізу і оцінки ефективності діяльності вчителя та учнів на уроці.
Принципи управління
провідні ідеї щодо здійснення управлінських функцій.
Принциповість
морально-психологічна риса особистості, яка означає чіткість її соціальної позиції, вірність певній ідеї, переконанню, принциповість і послідовність їх обстоювання, проведення в життя. П. передбачає стійкість, мужність, рішучість особистості в боротьбі з антигуманними проявами, вияв таких якостей, як сміливість, витримка, хоробрість, витривалість у небезпечних і складних обставинах.
Пристрасть
стійке емоційне ставлення людини до певного об’єкту.
Прихильність
доброзичливе ставлення однієї людини до іншої з відповідним зовнішнім його виявом (у жестах, словах, виразних рухах). У соціальній групі прихильність між її членами є запорукою єдності й згуртованості.
Причина
це явище, яке породжує інше явище, взаємодіє з ним і передує йому в часі.
Проблема
це питання, на яке слід відповісти, але знань для відповіді бракує. Засадовим стосовно проблеми є протиріччя між фактами, фактами та способами їх пояснення, між потребами та можливостями їх задоволення тощо;
усвідомлена учнем суперечність, подолання якої вимагає від нього пошуків нових способів дій;
питання  чи комплекс питань, які об’єктивно виникають в ході розвитку пізнання і розв’язок яких передбачає суттєвий практичний і теоретичний інтерес;
це питання, на яке слід відповісти, але знань для відповіді бракує.
Проблема дослідження
проблемна ситуація, пов’язана із суперечністю між педагогічною дійсністю і її теоретичним уявленням, яка вимагає для свого пізнання і вирішення певних методів, процедур і прийомів дослідження.
Проблемна задача
це проблема з вказівкою певних параметрів її розв’язання; форма вираження навчальної проблеми.
Проблемна ситуація
це пізнавальна трудність, суперечливий матеріал, при яких учні для вивчення нової теми повинні самостійно використати мислитель ні операції: аналіз, синтез, порівняння, аналогію, узагальнення;
ситуація, що виникає у людини, коли вона не знає як пояснити те чи інше явище, факт, процес діяльності, не може досягти мети відомими їй способами дії, що заставляє її шукати нові способи пояснення чи дії.
Проблемне навчання
передбачає послідовне і цілеспрямоване висунення перед учнями пізнавальних завдань, які вони вирішують під керівництвом учителя і активно засвоюють нові  знання. Процес засвоєння знань проблемним шляхом проходить за такими етапами: створення проблемної ситуації; аналіз проблемної ситуації і формулювання проблеми; висунення гіпотез; перевірка найважливіших гіпотез.
Проблемний семінар
групове опрацювання однієї особливо важливої та складної проблеми; організаційна форма методичної роботи з кадрами, які об’єднані спільними інтересами до конкретних питань діяльності школи і прагненням до удосконалення існуючої практики відповідно до рекомендацій науки; забезпечує всебічне вивчення відповідної наукової проблеми і формує особисту позицію та практичну готовність учасників до використання результатів наукових досліджень.
Прогноз
припущення щодо  майбутнього стану школи. Сутність П. полягає у виявленні перспективних проблем, які підлягають вирішенню засобом визначення шляхів досягнення заданих результатів.
Прогнозування
науково обґрунтоване дослідження перспектив будь-якого явища. В П. використовуються методи екстраполяції, моделювання, опитування експертів, історичної аналогії та ін. Розрізняють П. короткотермінове (від 1-2 до 5 років) і довгострокове (від 10-15 і більше років);
різновидність наукового передбачення.
Прогностика
розробка, апробація і застосування моделей поведінки групи та особистості у різних умовах, проектування змісту і напрямів індивідуального розвитку дитини та складання на цій основі життєвих планів, визначення тенденцій розвитку груп, міжгрупових взаємин та освітньої ситуації у регіоні.
Програма
розрахований на планомірне здійснення, спрямований на досягнення єдиної мети і прив’язаний до певних строків комплекс заходів, забезпечених необхідними ресурсами. Це сукупність правил, процедур, цілей, установок.
Програма виховання
короткий виклад основних положень і цілей діяльності навчально-виховного закладу щодо виховання учнів за весь період їх навчання.
Програма дослідження
виклад його мети і загальної концепції, вихідних гіпотез спільно з логічною послідовністю операцій для їх перевірки.
Програмно-цільове управління
управління, яке орієнтується на досягнення конкретного кінцевого результату в розв’язанні певної проблеми, розвитку тієї чи іншої галузі чи регіону в наперед визначений термін. Основними етапами П.-ц.у. є: формулювання мети програми; поділ мети на окремі задачі - формування дерева цілей; обґрунтування альтернативних засобів досягнення мети; оптимізація розподілу ресурсів між окремими гілками дерева цілей; адаптація цільової частини програми до умов, що змінюються.
Продуктивне (творче) мислення
пов’язане з самостійним розв’язанням людиною нових, раніше невідомих їй завдань, що вирішуються як на основі уже відомих знань, так і за допомогою нових даних, способів і засобів, необхідних для їх вирішення.
Продуктивні сили
знаряддя і засоби виробництва та самі люди, які приводять їх в рух і завдяки своїм знанням, досвіду і трудовим навичкам здійснюють виробництво.
Проект
запланована діяльність, що передбачає досягнення поставлених завдань протягом певного періоду часу і в межах певного бюджету;
навчально-практична діяльність, що має певні освітні цілі; включає дослідження та вирішення проблем, використання різних матеріалів, планується та використовується студентами та викладачами за умов, близьких до реальних.
Проектування
науково обґрунтоване визначення системи параметрів майбутнього об’єкта або якісно нового стану існуючого проекту-прототипу, прообразу передбачуваного або можливого об’єкта, стану чи процесу в єдності із способами його досягнення. П. передбачає системне дослідження перспектив розвитку певного об’єкта або явища і включає з’ясування як передбачуваних проблем, так і засобів їх розв’язання;
одна з форм випереджаючого відображення дійсності, створення прообразу (прототипу) передбачуваного об'єкта, явища чи процесу за допомогою специфічних методів. П. в конкретній формі виражає прогностичну функцію управління, коли мова йде про майбутню матеріальну чи ідеальну реальність. Його метою є таке перетворення об’єктивної дійсності, яке пов’язане з намаганням надати їй бажані якості та риси.
Проектування навчально-виховного процесу
визначення діяльності педагога і учнів у їхній взаємодії, тобто проектування особистісно- розвивальної взаємодії.
Проекція
приписування іншим людям власних намірів чи бажань; може бути усвідомленим чи неусвідомленим. Коли негативні риси не усвідомлюються суб’єктом, але приписуються іншим, - це класична проекція;
психотерапевтичний захисний механізм, суть якого полягає в тому, що неприйнятні для індивіда його власні риси, переживання і стан він приписує іншим і таким чином захищає себе від їх усвідомлення, прийняття та перероблення.
Просторове мислення
здатність мислено моделювати об’єкти в просторі і динаміці.
Прострація
пригнічений стан людини, що характеризується занепадом сил, байдужим ставленням до оточуючого і надзвичайно низькою фізичною і нервово-психічною дієздатністю.
Професійна адаптація
адаптація робітників до умов професійного (соціального і фізичного) середовища. Її перший етап здійснюється в процесі професійного навчання, другий і наступні - під час роботи на виробництві;
покликана сприяти входженню особи у трудову діяльність, практичній перевірці правильності професійного вибору, успішному професійному становленню працівника.
комплексна система заходів, покликана сприяти процесу пристосування особистості до психологічних та організаційно-технічних особливостей професійної діяльності, успішному професійному становленню працівника, відповідності між його професійними намірами, інтересами, якостями і вимогами діяльності. П.а. здійснюється поступово, підпорядковується певній логіці і має певну послідовність. У структурі П.а. виділяють такі етапи: допрофесійна підготовка, професійне самовизначення, професійне навчання і самостійна професійна діяльність. П.а. виступає джерелом інформації, необхідної для вдосконалення форм і методів професійної орієнтації.
Професійна деформація особистості
зміна психічної структури, якостей особистості під впливом виконання професійних обов’язків.
Професійна діагностика
оцінка потенційних здібностей конкретних особистостей до певних видів професійної діяльності.
Професійна етика
норми поведінки, професійний кодекс моралі, характерні для людей конкретної професії. Особливого значення в суспільстві набули кодекси тих професій, об’єктом діяльності яких є безпосередньо людина чи взаємини між людьми. До представників цих професій, до яких відноситься і професія психолога, ставляться підвищені ділові і моральні вимоги. Психологи несуть відповідальність за свою роботу, постійно підвищують свою компетентність, щоб якісно виконувати свої обов’язки, працюють завжди в інтересах клієнта і обов’язково поважають конфіденційність всього, що стосується факту взаємин з клієнтом. Психологи зберігають професійну таємницю і не передають особам, що не мають повноважень здійснення психологічної діяльності, методичних матеріалів.
Професійна інформація
забезпечує ознайомлення із змістом і перспективами розвитку професій, формами та умовами оволодіння ними, станом та потребами ринку праці в кадрах, вимогами професій до особистості, можливостями професійно-кваліфікаційного становлення;
система організації і проведення роботи, спрямованої на засвоєння особистістю інформації про професії, їх вимоги, що пред’являються до працівника, про соціально-економічні, психолого-педагогічні умови правильного вибору професії.
Професійна компетентність
визначається рівнем власне професійної освіти, досвідом та індивідуальними здібностями людини, її мотивованими прагненнями до неперервної самоосвіти і самовдосконалення, творчим та відповідальним ставленням до праці;
досконале володіння інструментарієм, засобами і продуктивними технологіями реалізації функціональних обов’язків.
Професійна консультація
науково організоване інформування про професії, призначені головним чином для молоді з метою практичної допомоги у виборі професії з врахуванням нахилів, інтересів і сформованих здібностей, а також потреб народного господарства. П.к. повинна надавати інформацію про роль і перспективи кожної професії, про потреби в кадрах, про зміст трудової діяльності, соціально-економічну і санітарно-гігієнічну характеристику професій, шляхи професійного навчання та вимоги, які ставить професія до людини, її психічних особливостей, про медичні і фізіологічні показники та протипоказання до професії. П.к. є однією з ланок професійної орієнтації;
система психолого-педагогічних заходів, спрямованих на надання допомоги людям (молоді) у виборі професії, яка відповідає індивідуальним особливостям кожного конкретного претендента і потребам суспільства;
система психолого-педагогічних і медичних заходів, що розкривають і оцінюють різносторонні здібності кожної молодої людини з метою допомогти більш обґрунтовано вибрати свою професію;
психолого-педагогічна допомога учню в роботі над собою щодо розвитку професійно важливих якостей в процесі професійного самовизначення, підведення його до обґрунтованого рішення про вибір професії. Мета П.к.  в школі - підвищення ефективності підготовки учнів до обґрунтованого вибору професії і шляху продовження освіти на кінець навчання в школі. Результатом проведення індивідуальної П.к. з учнями повинна бути сформована в них готовність до активної трудової діяльності;
ґрунтується на науково організованій системі взаємодії психолога-профконсультанта та особи, що потребує допомоги у виборі або зміні професії чи виду діяльності на основі вивчення її індивідуально-психологічних характеристик, професійних інтересів, нахилів, стану здоров’я, особливостей життєвої ситуації та з урахуванням потреб ринку праці;
цілеспрямований процес вивчення особистості з метою надання їй кваліфікованої допомоги у виборі чи зміні професії у відповідності з її інтересами, можливостями і потребами ринку праці в кадрах. На практиці, в залежності від конкретних умов, використовуються такі основні форми профконсультації: інформаційно-довідкова; первинна діагностична консультація; заключна діагностична консультація; корегуюча консультація.
Професійна культура спілкування вчителя (викладача)
це соціально значущий показник його здібностей, уміння здійснювати свої взаємовідносини зі студентами, іншими людьми, здатність та вміння сприймати, розуміти, засвоювати зміст думки, почуттів, намагань у процесі вирішення передбачених педагогічною технологією конкретних завдань у навчанні учнів та підготовці фахівців.
Професійна мобільність
здатність людини змінювати вид праці, переключатися на інші види діяльності у зв’язку з прогресивними змінами техніки і технології виробництва. У змісті П.м. можна виділити такі моменти як вибір професії, підвищення кваліфікації, визначення умов зміни місця роботи чи професії, плинність кадрів тощо.
Професійна орієнтація
це комплексна науково-обґрунтована система форм, методів і засобів, спрямованих на забезпечення допомоги особистості в активному свідомому професійному самовизначенні та трудовому становленні;
комплекс психолого-педагогічних та медичних заходів, спрямованих на оптимізацію процесу працевлаштування молоді у відповідності з побажаннями, нахилами та сформованими здібностями і з врахуванням потреби суспільства;
це комплексна науково обґрунтована система форм, методів та засобів впливу на особистість з метою оптимізації її професійного самовизначення на основі врахування індивідуально-психологічних характеристик та потреб ринку праці. П.о. включає такі структурні елементи: професійна інформація, професійна консультація, професійний відбір (добір) та професійна адаптація.
Професійна освіта
сукупність знань, практичних умінь і навичок, необхідних для виконання роботи в певній галузі трудової діяльності.
Професійна особистісна деформація
процес, який розпочинається з дисгармонізації системи особистісних цінностей під впливом особливостей професійно-посадової ролі на основі особистісних якостей, сприятливих до подібної дисгармонізації, а завершується відчуженням суб’єкта професійної діяльності від родової людської сутності і, як наслідок, соціальною деградацією або звуженням діапазону його адаптивних можливостей до варіацій соціального середовища через закріплення в якості риси характеру установки на використання інших людей як засобу досягнення суб’єктивно значимих цілей.
Професійна переорієнтація
тривалий і надзвичайно складний та суперечливий процес вибору особистістю нової професії на основі набутих професійних якостей, сформованої системи ціннісних орієнтацій, поглядів та стану ринку праці. В процесі П.п. можна виділити три основних етапи: а) завершення роботи на попередньому місці праці; б) безробіття і вибір нової професії; в) освоєння нової професії і процесу діяльності. На кожному з етапів людині доводиться долати кризові моменти. Кожен етап викликає певні психологічні стани, вимагає специфічної активності особистості та специфічних видів допомоги їй із зовні.
Професійна підготовка
система організаційних і педагогічних заходів, що забезпечує формування в особистості професійної направленості, знань, умінь, навичок і професійної готовності.
Професійна придатність
сукупність психологічних і психофізіологічних особливостей людини, необхідних і достатніх для досягнення нею, при наявності спеціальних знань, умінь і навичок, суспільно прийнятної ефективності праці. В дане поняття входить також задоволення, яке переживається людиною в процесі самої праці і при оцінці її результатів;
сукупність і структура психологічних та психофізіологічних особливостей людини, необхідних для досягнення суспільно допустимої ефективності і професійній діяльності. П.п. формується в процесі праці при наявності позитивної професійної мотивації;
відповідність індивідуально-психологічних особливостей людини вимогам, які висуває певна професійна діяльність до спеціаліста.
Професійна самосвідомість
вибіркова спрямованість діяльності свідомості на вирішення задач професійного самовизначення, тобто, усвідомлення особистістю себе суб’єктом майбутньої професійної діяльності.
Професійне самовизначення
система самооцінок, яка дозволяє з допомогою комплекту психологічних тестів виявити спрямованість професійних інтересів працівника, рівень розвитку управлінських здібностей, деякі особистісні характеристики. Результатом самовизначення є уточнення уявлень працівника про рівень відповідності своєї професійної підготовки і ділового потенціалу вимогам, які ставляться до особи, що претендує на ту чи іншу посаду;
самопізнання та об’єктивна оцінка особою власних індивідуальних особливостей, зіставлення своїх професійно важливих якостей і можливостей з вимогами, необхідними для оволодіння конкретною професією;
процес прийняття рішення особистістю щодо вибору майбутньої професійної діяльності, виходячи з її можливостей і потреб ринку праці.
Професійний відбір
спеціалізована процедура вивчення і вірогіднісної оцінки придатності людей до оволодіння тією чи іншою спеціальністю, досягнення необхідного рівня майстерності та успішного виконання професійних обов’язків в типових, або в специфічно складних умовах. Виділяють чотири аспекти П.в. : психологічний, фізіологічний, медичний і педагогічний;
відбір людей для професійного навчання чи для виконання певної трудової діяльності. Здійснюється на основі вивчення життєвого шляху особистості, її направленості, стану здоров’я, рівня розвитку професійно важливих якостей і готовності, характеру особливостей (дані психологічного обстеження). Метою П.в. є досягнення найбільшої відповідності професії та індивідуально-психологічних якостей людини;
проводиться з метою визначення ступеня придатності особи до окремих видів професійної діяльності згідно з нормативними вимогами;
система психодіагностичного обстеження особистості, спрямована на визначення ступеня її придатності до окремих видів професій згідно з нормативними вимогами. В процесі П.в. виділяється декілька взаємозв’язаних етапів: 1) психологічне вивчення професії з метою виявлення вимог до людини; 2) вибір психодіагностичних методів обстеження претендентів на оволодіння професійною діяльністю; 3) проведення психодіагностичного обстеження претендентів, оцінка їх загального розвитку, спрямованості, рівня розвитку якостей, найбільш важливих для успіхів в оволодінні професією; 4) психологічний прогноз успішності навчання і подальшої діяльності на основі співставлення вимог професії і отриманих психологічних даних.
Професійний добір
система профдіагностичного обстеження особи, спрямована на визначення конкретної професії, найбільш придатної для оволодіння конкретною особою.
Професійний інтерес
вибіркова спрямованість особистості на професійну діяльність як на певних комплекс трудових функцій. П.і. є специфічною формою ставлення особистості до праці і пізнавальної спрямованості на її зміст, засобом вираження її соціально-психологічних якостей (нахилів, здібностей і соціальних якостей). Слід відрізняти інтерес до професії як вибіркову спрямованість на професію, абстраговану від подробиць змісту самого процесу праці, від П.і. як вибіркової спрямованості на сам процес праці. П.і. виступає як прагнення особистості до оволодіння професійними знання, уміннями, навичками, до реалізації своїх нахилів, здібностей. При цьому професія виступає для особистості як цінність, як перша життєва потреба. Активна пізнавальна спрямованість особистості на професійну діяльність, її зміст і сутність є умовою формування П.і.
Професійні здібності
це визначена структура досить стійких, але змінюваних під впливом виховання якостей особистості, що визначають успішність навчання і конкретної трудової діяльності. П.з. визначаються тими вимогами, які професія пред’являє до особи спеціаліста.
Професійні і морально важливі якості особистості управлінця
якості, які складають сутність його професійної діяльності і забезпечують її успіх; визначаються на основі аналізу структури реальної управлінської діяльності і функцій управління, які виконує керівник.
Професійно важливі якості
якості суб’єкта, що включені в процес діяльності і впливають на ефективність її використання за основними параметрами (продуктивності, якості, надійності). В ролі П.в.я. можуть виступати індивідуально-психологічні якості і відношення особистості;
комплекс найважливіших індивідуально-психологічних особливостей людини, які визначають успішність освоєння професії та виконання професійної діяльності.
Професіограма
різносторонній системний опис особливостей спеціальності, професії (соціально-економічних, виробничо-технічних, медико-гігієнічних, педагогічних, психологічних), вимог, що ставляться до людини тією чи іншою спеціальністю, професією чи їх групою;
документ, в якому подано комплексно систематизований і всебічний опис об’єктивних характеристик професії і сутність її вимог до індивідуально-психологічних особливостей людини. Найважливішою частиною П. є психограма, що являє собою характеристику вимог, які пред’являє професія до психіки людини. Зміст та обсяг П. залежить від мети, з якою проводиться вивчення професії. Такими можуть виступати: профорієнтація і консультація, профвідбір, професійне навчання, раціоналізація режиму і умов праці.
Професіографія
описання (складання професіограм) і класифікація існуючих професій за різними критеріями (технічними, економічними, педагогічними, медичними, психологічними);
психологічне вивчення і опис конкретних видів трудової діяльності; розглядається в розділі психології праці під назвою «психологія професії» і включає в себе: 1) характеристики професій і вимог  професії до людини; 2) класифікацію професій;
розділ психології праці, предметом вивчення якого є професії та їх класифікація. Результатом професіографічного вивчення є професіограма.
Професіоналізм
професійна майстерність з одержаної професії, коли випускник є конкурентоспроможним на ринку праці, а професійна освіта носить випереджаючий характер, враховує перспективи розвитку галузі і забезпечує професійну мобільність - здатність швидко засвоювати нововведення та адаптуватися до змін умов професійної діяльності, коли випускник постійно вчиться, підтримує ріст своєї кваліфікації, забезпечує готовність до виконання нових функцій. Головне в цьому процесі - не в об’ємі засвоєної інформації, а в умінні творчо використовувати її, знаходити її, засвоювати і користуватися для неперервного поповнення знань.
Професіоналізм
це вміння мислити і діяти професійно.
Професіоналізм педагогічний
здатність розраховувати перебіг педагогічних процесів, передбачати їх наслідки, враховуючи при цьому спільний вплив багатьох обставин, умов та конкретних чинників.
Професія
типова, що історично склалася форма діяльності, для виконання якої працівник повинен володіти певною сумою знань, умінь. навичок, а також мати відповідні здібності і особливості особистості;
рід трудової діяльності,  що є джерелом існування і вимагає наявності певних знань, умінь і навичок, які забезпечуються навчанням у відповідності до профілю навчальних закладів чи безпосередньо на виробництві;
сукупність теоретичних знань і трудових навичок, отриманих шляхом навчання і практичної діяльності, необхідних для успішного виконання того чи іншого виду праці;
це визначений вид трудової діяльності, що виник в результаті суспільного розподілу праці і вимагає для її виконання здібностей, теоретичних знань і практичних навичок. П. відрізняється від посади. П. характеризує вид трудової діяльності, що вимагає визначених професійних знань і навичок, які набуваються в процесі спеціального навчання чи досвіду роботи. Посада ж визначає коло обов’язків, прав і відповідальність працівника.
Профілактика
створення попередження відхилень у психофізичному розвитку та становленні особистості, міжособистісних стосунках, запобігання конфліктним ситуаціям у навчально-виховному процесі тощо. 
Процедура
послідовність правил, орієнтири для дій, які вказують як потрібно виконувати певну діяльність.
Процес
сукупність послідовних дій для досягнення яких-небудь результатів; послідовність дій, які логічно пов’язуються одна з одною для того, щоб забезпечити досягнення поставленої мети.
Процес виховання
це система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості.
Процес моделювання передового педагогічного досвіду
цілеспрямована творча науково-методична діяльність вчених-педагогів, працівників управління освітою, керівників шкіл і методичних служб, активу внутрішньошкільної методичної роботи, які з урахуванням таких факторів, як соціальна спрямованість, морально-психологічні, науково-теоретичні та правові фактори забезпечують науково обґрунтовану розробку відповідної моделі передового педагогічного досвіду.
Процес професійного самовизначення
самостійний вибір професії, здійснений під впливом аналізу власних внутрішніх можливостей, в тому числі і своїх здібностей, і співставлення їх з вимогами професії, яка обирається.
Психіка
властивість високоорганізованої матерії, яка полягає в активному відображенні суб’єктом об’єктивного світу і саморегуляції на цій основі своєї поведінки та діяльності;
властивість високоорганізованої матерії відображати об’єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб’єктивних образів об’єктивного світу. Органом П. у людини є вищий відділ центральної нервової системи - головний мозок, особливо кора великих півкуль.
Психічна властивість
найбільш істотні і стійкі особливості людини, які формуються в процесі її розвитку, виховання і характеризують відмінності даної людини від інших людей. До таких властивостей особистості відносяться здібності, темперамент, характер тощо.
Психічна депривація
відсутність необхідного мінімуму спілкування дорослого з дитиною.
Психічна саморегуляція
система свідомих актів, дій, спрямованих на підтримку, досягнення необхідного психічного стану, керування своєю психікою. П.с. може досягатися самопереконанням, самонаказом, самонавіюванням, а також шляхом систематичного аутогенного тренування тощо.
Психічна стійкість
цілісна, інтегративна якість особистості, що проявляється в здатності оптимально відображати дійсність в складних, в тому числі і стресових ситуаціях.
Психічна сумісність
відповідність особистісних якостей, психічних особливостей людей найбільш ефективному досягненню мети їх спільної діяльності.
Психічне здоров’я особистості
таке функціонування психіки індивіда, яке забезпечує йому гармонійну взаємодію з навколишнім світом.
Психічний захист
несвідомий, спонтанний регулятивний механізм усунення занепокоєння, неприємних психотравмуючих переживань, емоцій, будь-якого психічного дискомфорту, пов’язаного з усвідомленням конфлікту. Функцією П.з. є «захист» сфери свідомості від негативних, травмуючих особистість переживань.
Психічний стан
визначений тимчасовий рівень цілісного функціонування психіки, що безпосередньо впливає на характер і ефективність діяльності особистості і, як стійкий прояв психіки індивіда, закріплюється і повторюється в її структурі.
Психічні властивості особистості
найбільш суттєві і стійкі психічні особливості людини (її потреби, інтереси, здібності, темперамент, характер та ін.); якості розуму, емоційної та вольової сфери, які закріплені в характері, темпераменті, здібностях, поведінці особистості.
Психічні процеси
окремі форми чи види психічної діяльності;
найголовніші прояви психіки людини у відображенні об’єктивної дійсності за допомогою центральної нервової системи. До П.п. відносяться відчуття, сприймання, уявлення, пам’ять, уява, мислення, почуття, воля, мовлення, увага.
Психічні стани
характеристика психічної діяльності людини за певний період часу; викликаються зовнішньою ситуацією, самопочуттям, індивідуальними особливостями людини та впливають на її поведінку протягом даного періоду (наприклад, стан втоми, роздратування, активності та ін.).
Психічні явища
відповідь мозку на зовнішні (оточуюче середовище) та внутрішні (стан організму) впливи. При цьому психіка людини проявляється, формується і розвивається в її діяльності (єдність психіки і діяльності людини).
Психоаналіз
вчення, що досліджує несвідоме і його взаємозв’язки з свідомим в психіці людини.
Психобіографія
психологічний аналіз особистості конкретних осіб, перш за все, політичних діячів. Першою роботою в галузі психобіографії було психоаналітичне описання особистості американського президента В.Вільсона, виконане З.Фрейдом.
Психогенність середовища
здатність зовнішнього і внутрішнього середовища актуалізувати психічні дії та стани людини, викликати їх до життя.
Психогігієна
комплекс заходів із збереження і зміцнення психічного здоров’я, що забезпечує найкращі умови для психічної діяльності людини.
Психограма
документ (або розділ професіограми), в якому відображена система вимог професії (спеціальності, посади) до психологічних і психофізіологічних якостей людини і рівня їх розвитку;
опис власне психологічних характеристик професійної діяльності, сукупності психофізіологічних і особистісних якостей, які є для неї професійно важливими.
Психодіагностика
сукупність методів, прийомів і процедур вивчення рівня розвитку і особливостей психолого-педагогічного статусу школяра. П. передбачає збір інформації про дитину, її обробку та інтерпретацію.
Психодрама
вид групової психотерапії, в якій досліджувані поперемінно виступають в ролі акторів і глядачів в умовах моделювання життєвих ситуацій.
Психози
розлади психічної діяльності, що проявляються в порушеннях реальної дійсності, зміни звичайної, типової для більшості людей поведінки і ставлення до того, що відбувається.
Психокорекційна робота
різноманітні види і форми роботи психолога з дитиною чи дитячою групою, об’єднані спільною метою: вирішення проблем навчання, спілкування і психологічного самопочуття, які виявлені у школярів. П.р. - один з видів діяльності, в процесі якої психолог вирішує проблеми дитини. Під час такої діяльності психолог безпосередньо впливаєна дитину, її психічні процеси, прагне формувати ті якості психолого-педагогічного статуту, які необхідні для успішного навчання і розвитку.
Психологічна адаптація
процес виникнення у відповідь на значну новизну в навколишньому середовищі мотивації адаптивної поведінки людини, формування мети і програми її реалізації.
Психологічна готовність керівників освіти до управління
система мотивів, знань, умінь та навичок, особистих якостей, які забезпечують ефективність управління освітніми закладами. За своєю структурою психологічна готовність є складним, багатоаспектним особистісним утворенням з такими функціонально пов’язаними між собою та взаємозумовленими компонентами: а) мотиваційний - сукупність мотивів, адекватних цілям та завданням управлінської діяльності; б) когнітивний - сукупність знань з управлінської діяльності; в) операційний - сукупність умінь та навичок практичного вирішення управлінських завдань; г) особистісний - сукупність важливих для управлінської діяльності особистісних якостей.
Психологічна діагностика
галузь досліджень, пов’язаних з кількісною оцінкою і точним якісним аналізом психологічних властивостей і станів людини за допомогою науково перевірених методів, що дають достовірну інформацію про них.
Психологічна допомога
вид допомоги, яку надає кваліфікований психолог-консультант особистості або групі, що опинилися в складній ситуації, пов’язаній з втратою або зміною місця роботи, професії.
Психологічна експертиза
визначення психічних якостей, здібностей та перспектив розвитку окремої особистості, структури та змісту спілкування в колективі для різних органів управління освітою, оцінка психолого-педагогічної ефективності нових технологій навчання й виховання дітей, підлітків, молоді, оцінка суб’єктивної вартості навчання.
Психологічна корекція
метод комплексного цілеспрямованого психологічного впливу на мету, мотиви та структуру поведінки особистості, а також на розвиток певних психічних процесів (пам’яті, уваги, мислення тощо) з метою зміни, закріплення чи формування необхідних для неї психологічних станів, якостей. Головними засобами П.к. є навчання та тренінги, засвоєння нових навичок поведінки, спілкування тощо.
Психологічна мобілізація
тимчасова активізація якостей людини (насамперед, інтелектуальних, вольових, моральних) та спрямування їх на ефективне виконання певного виду діяльності.
Психологічна підтримка
система соціально-психологічних способів і методів, що сприяють соціально-психологічному самовизначенню особистості в процесі формування її здібностей, ціннісних орієнтацій і самосвідомості, підвищенню конкурентоспроможності на ринку праці і адаптованості до умов реалізації власної професійної кар’єри. П.п. здійснюється шляхом оптимізації психологічного стану людини як наслідок повного вирішення чи зниження гостроти психологічних проблем, що перешкоджають трудовій, професійній і соціальній самореалізації. Основними методами П.п. є: психологічна, психотерапевтична консультація, психологічна діагностика, психологічний тренінґ, психологічна корекція, інші індивідуальні чи групові методи психологічної роботи.
Психологічна прогностика
розробка, апробація і застосування моделей поведінки групи та особистості у різних умовах життєдіяльності, проектування змісту і напрямів індивідуального розвитку дитини та складання на цій основі життєвих планів, визначення тенденцій розвитку груп, міжгрупових взаємин та освітньої ситуації в регіоні, участь у планування освітньої політики.
Психологічна просвіта
підвищення психологічної культури всіх учасників навчально-виховного процесу, роз’яснення змісту роботи і завдань психологічної служби, викладання психологічних дисциплін у навчальних закладах.
Психологічна реабілітація
система заходів психологічного, педагогічного та соціального планів, направлена на відновлення, корекцію чи компенсацію порушених психічних функцій, станів особистісного і соціального статусу.
Психологічна служба
елемент загальнодержавної системи захисту психічного здоров’я та підтримки індивідуального розвитку громадян України. П.с. середніх закладів освіти діє заради охорони психічного здоров’я учнів, підвищення ефективності навчально-виховного процесу, своєчасного виявлення труднощів, проблем та умов індивідуального розвитку особистості, корекції міжособистісних відносин усіх учасників педагогічного процесу, профілактики відхилень в індивідуальному розвитку та поведінці. П.с. в структурі освіти є складовою частиною державної системи охорони фізичного і психічного здоров’я молодих громадян України і діє з метою виявлення і створення оптимальних соціально-психологічних умов для розвитку особистості.
Психологічна сумісність людей
здатність людей знаходити взаєморозуміння, налагоджувати ділові і особистісні контакти, співпрацювати один з одним; це максимальне поєднання психічних параметрів двох чи кількох людей, що характеризується високою задоволеністю їх один одним.
Психологічне консультування
допомога всім учасникам навчально-виховного процесу з питань навчання, виховання й розвитку учнів, допомога органам державного управління освітою в оцінці професійної придатності педагогічних та управлінських кадрів; один з найбільш важливих напрямів діяльності шкільного психолога. Мета П.к. - створення ситуації успішної співпраці з педагогами, що дозволяє вирішувати проблеми навчання, поведінки і психологічного стану дітей педагогічними засобами і в процесі навчання.
Психологічний вік
якісно визначений період розвитку людини як індивіда та особистості: період життя до року, раннє дитинство, дошкільний, шкільний, молодший шкільний вік, молодший підлітковий та старший підлітковий, юнацький вік тощо.
Психологічний захист особистості
це особлива регулятивна система стабілізації особистості, яка використовується нею для усунення або зведення до мінімуму психологічного дискомфорту, що загрожує «Я-образу» і збереження його на рівні, бажаному і можливому для даних конкретних обставин. Механізмами П.з.о. є: проекція, інтроекція, заміщення, сублімація, ритуал тощо.
Психологічні властивості
стабільні особливості особистості, що суттєво визначають якісний рівень діяльності та поведінки людини. До П.в. відносяться темперамент, характер.
Психологічні протипоказання
обґрунтовані ті чи інші психічні показники (рівень розвитку якостей особистості, її психофізіологічних функцій тощо), які є перешкодою для успішної професійної чи іншої (учбової, спортивної тощо) діяльності. В П.п. особливо враховуються якості, властивості, функції особистості, які погано компенсуються іншими якостями і психологічними функціями.
Психологія
наука про психіку та закономірності її прояву і розвитку;
наука, яка вивчає явища, закономірності та механізми психіки як особливої форми життєдіяльності;
наука про закономірності виникнення, розвитку, діяльності психіки людини і тварин, про психічні процеси. Сучасна П. - розгалужена система знань, що налічує близько 40 дисциплін (праці, космічна, педагогічна, загальна, соціальна, юридична, політична, управління, спорту тощо).
Психологія менеджменту
міждисциплінарний науково-практичний напрямок, метою якого є дослідження і психологічне забезпечення вирішення проблем організації та функціонування підприємства, організації, закладу.
Психологія праці
вивчає психологічні закономірності формування конкретних форм трудової діяльності і ставлення людини до праці. Об’єкт П.п. - діяльність індивіда у виробничих умовах та умовах відтворення його робочої сили.
Психологія управління
вивчає психологічні закономірності управлінської діяльності. Завдання П.у. - аналіз психологічних умов та особливостей управлінської діяльності з метою підвищення ефективності і якості праці в системі управління.
Психолого-педагогічна карта школяра
сукупність даних про розвиток і особливості психолого-педагогічного статусу школяра, що виявляється в результаті проведення психологічної діагностики.
Психолого-педагогічна корекція
здійснення психолого-педагогічної роботи щодо усунення відхилень в індивідуальному розвитку та поведінці, у міжособових та міжгрупових взаєминах, формування адекватної соціально корисної життєвої перспективи, попередження різних форм девіантної поведінки, алкоголізму і наркоманії.
Психолого-педагогічна характеристика школяра
діагностичний інструментарій, що представляє собою схему структурованого спостереження різних проявів поведінки школяра. Спостереження здійснюється і фіксується педагогами-предметниками. Прояви поведінки згруповані у відповідності з параметрами психолого-педагогічного статусу, які вони емпірично відтворюють.
Психолого-педагогічне супроводження школяра
основний метод шкільної психологічної роботи і організаційної моделі діяльності шкільного психолога. Його мета - створення в шкільному середовищі системи соціально-психологічних умов,  які сприяють успішному навчанню і повноцінному психологічному розвитку кожного школяра. П.-п.с.ш. як організаційна модель - сукупність взаємопов’язаних напрямів, етапів і технологій діяльності, що реалізують мету і завдання професійної діяльності шкільного психолога.
Психолого-педагогічний статус школяра
система психологічних характеристик дитини чи підлітка, що оцінюються з точки зору психолого-педагогічних вимог шкільного середовища. В дану систему включені параметри його психічного життя, знання яких необхідні для створення  сприятливих соціально-психологічних умов навчання і розвитку. Психолого-педагогічні вимоги до його змісту виступають своєрідними «шкільними нормативами» оцінки реального стану і перспектив навчання школяра.
Психомоторика
сукупність характерних для людини особливостей рухових реакцій (сила, координація, амплітуда, інтенсивність, швидкість і т. ін.);
зв’язок психічних процесів з рухами і діяльністю людини; сукупність характерних для людини особливостей рухових реакцій (сила, координація, швидкість, точність).
Психопатії
група психічних аномалій, що проявляються в дисгармонійному складі особистості, її характері, який перешкоджає їй адекватно адаптуватись в середовищі. П. стабільні і властиві людині взагалі протягом всього її життя, що в значній мірі пояснюється обумовленістю їх спадковими факторами, внутрішньоутробним ураженням плоду чи захворюваннями. Для П. властива тріада ознака: стабільність прояву даних властивостей характеру в часі, їх тотальність прояву у всіх ситуаціях і соціальна дезадаптація. Виділяють такі типи П.: циклоїди, шизоїди, епілептоїди, астеніки, психастеніки тощо. При П. працездатність обмежена під час виконання таких робіт, де необхідна стійка концентрація уваги (водії, оператори, авіадиспетчери). Небажаними для таких людей є також роботи, пов’язані з постійним міжособистісним спілкуванням (вихователь, педагог, психолог, майстер ПТУ тощо). Рекомендуються професії: архіваріус, кресляр, садівник, пасічник тощо.
Психопрофілактика
превентивна діяльність щодо запобігання небажаних проявів в психіці людини;
систематична робота, спрямована на своєчасне попередження відхилень у розвитку особистості, виникнення конфліктів та проблем у міжособистісних стосунках, запобігання конфліктних ситуацій у навчально-виховному процесі.
Психостенік
психопатичний тип особистості, для якого характерні тривожність, невпевненість в собі, схильність до постійних роздумів, патологічних сумнівів тощо.
Психотерапія
метод лікування людини психологічними засобами, наприклад, гіпнозом, навіюванням.
Психотренінг
комплекс вправ, спрямованих на розвиток психічних процесів і індивідуально-психологічних якостей особистості.
Пугнічні емоції
емоції, що виникають на основі потреби в подоланні небезпеки, інтересу до боротьби, почуття спортивного азарту, сильного вольового і емоційного напруження, граничної мобілізації своїх фізичних і розумових здібностей, захоплення небезпекою, ризиком.

За основу Тезауруса взято Словник психолого-педагогічних термінів і понять (на допомогу працівнику сільської школи). – Тернопіль: ТОКІППО, 2001. Укладачі: Ю.В. Буган, В.І. Уруський.

IOD © 2007-2018  ::  powered by mel