Логін   Пароль 
Не зареєстровані? 

Тезаурус

Навичка
дія, що характеризується високою мірою засвоєння;
психічне новоутворення, завдяки якому індивід спроможний виконувати певну дію, раціонально, з належною точністю і швидкістю, без зайвих витрат фізичної і нервово-психічної енергії;
дія, сформована шляхом повторення, характеризується високим рівнем засвоєння і відсутністю поелеметної свідомої регуляції та контролю. Розрізняють Н. перцептивні (автоматизоване відображення властивостей і характеристик добре знайомого предмета), інтелектуальні (автоматизований спосіб розв’язку раніше відомих задач) і рухові (автоматизований вплив на зовнішній об’єкт за допомогою рухів з метою його перетворення, що неодноразово здійснювалося раніше);
це певна система вправ, що дозволяє виконувати фізичну або теоретичну працю на основі певних знань.
Навички міжособистісних відносин
розуміння і відповідне реагування на потреби, почуття, здібності та інтереси інших, забезпечення зворотного зв’язку і неупереджена оцінка людей.
Навіюваність (суґестивність)
властивість особистості піддаватися навіюванню. Ступінь Н. залежить як від якостей, властивостей особистості, так і від умов, в яких проводиться навіювання.
Навіювання
будь-який психічний вплив однієї людини на іншу (прохання, наказ, переконання), що має на меті актуалізацію або зміну певних установок, ціннісних орієнтацій чи вчинків людини, яка виступає об’єктом навіювання.
Навчальна проблема
це суб’єктивна модель об’єктивно існуючої навчальної проблемної задачі.
Навчальна програма
це державний (приватний) документ, який визначає обсяг знань, умінь і навичок для школярів та критерії оцінювання знань учнів для вчителя;
документ, що визначає зміст і обсяг знань з кожного навчального предмета, умінь і навичок, які підлягають засвоєнню, зміст розділів і тем з розподілом їх за роками навчання.
Навчальне обладнання
це такі матеріальні засоби, які дозволяють організувати діяльність учнів у процесі навчання, вивільнити вчителя від виконання деяких функцій і створити найбільш сприятливі умови для виконання їхньої діяльності. Н.о. складається із засобів навчання, технічних засобів, пристроїв, меблів.
Навчальний план
документ, що реґламентує організацію навчального процесу; визначає комплекс навчальних предметів і практичних занять, час, відведений для опанування ними за ступенями і роками (семестрами, чвертями), а також систему контрольних заходів. Н.п., затверджені в установленому порядку, обов’язкові для виконання;
це державний приватний документ, який визначає кількість навчальних предметів та годин, які відводяться на їх вивчення;
це документ, що визначає склад навчальних предметів, які вивчаються в даному навчальному закладі, їх розподіл, тижневу й річну кількість годин, що відводяться на кожний навчальний предмет, і, в зв’язку з цим, структуру навчального року.
Навчальний посібник
книга, в якій матеріал розширює границі підручника, містить додаткові, найновіші і довідкові відомості.
Навчальний предмет
являє собою педагогічно обґрунтовану  систему наукових знань і практичних навичок та вмінь, що втулюють основний зміст і методи певної науки.
Навчально-реабілітаційний центр
це заклад освіти, який забезпечує умови для відновлення здоров’я, соціальної адаптації, професійної орієнтації дітей, що мають органічні та функціональні захворювання внутрішніх органів та систем або вади психофізичного розвитку.
Навчання
це цілеспрямований процес взаємодії вчителя і учнів, у ході якого здійснюється засвоєння знань, формування вмінь і навичок;
це система організації способів передачі індивідууму суспільно-історичного досвіду, виробленого в процесі соціальної практики: знань, умінь, навичок, видів і способів діяльності в нормативних показниках  для конкретно-історичних умов. Метою цієї діяльності є планомірний і цілеспрямований психічний розвиток індивіда. Навчання відбувається в формі співробітництва, спільної діяльності вчителя і учнів. Розрізняють такі види навчання: звикання; первинне запам’ятовування; умовні реакції; умовні дії (інструментальна обумовленість); навчання шляхом спостереження та імітації; навчання шляхом пізнання;
діяльність людини, спрямована на освоєння знань, умінь і навичок різних форм суспільно-історичного досвіду і їх використання в розв’язанні нових (теоретичних і практичних) задач;
це спільна цілеспрямована діяльність вчителя та учнів, за якої школярі здобувають знання, уміння, навички, формується світогляд, розвиваються пізнавальні та творчі сили;
цілеспрямовано організований процес планомірного і систематичного засвоєння знань, формування та вдосконалення умінь, оволодіння різними видами діяльності.
Навчання – підтримування
Навченість
сукупність інтелектуальних властивостей людини, від яких - при наявності та відносній рівності інших вихідних умов (вихідного мінімуму знань, позитивного ставлення до навчання тощо) - залежить продуктивність навчальної діяльності. Такими властивостями є: 1) узагальнена розумова діяльність - її спрямованість на абстрагування та узагальнення істотного в навчальному матеріалі; 2) усвідомлене мислення, обумовлене співвідношенням його практичної і словесно-логічної сторін; 3) гнучкість розумової діяльності; 4) усталеність розумової діяльності; 5) самостійність мислення, позитивне ставлення до допомоги. Характер сполучення зазначених властивостей визначає індивідуальні відмінності в навченості, є її якісним показником. Рівень розвитку цих властивостей мислення є показником, який визначає наскільки легким та коротким шляхом було досягнуто високого рівня засвоєння знань; він називається «економічність мислення» і є  кількісним показником навченості. Загалом Н. - це здібності до знань і засобів навчальної діяльності. Вона є відносно стійкою властивість особистості. Це поняття за своїм змістом значно вужче, ніж поняття «здібність», яке передбачає високу навченість певним видам діяльності. Слід розрізняти Н. загальну і спеціальну. Остання можлива лише під час вивчення певного навчального предмета.
Нав’язливі стани
хворобливі порушення психіки, що виявляються у виникненні постійно повторюваний думок, спогадів, сумнівів, уявлень, страхів, потягів або дій незалежно від волі і бажань людини.
Нав’язливість
внутрішнє прагнення людини, яке не піддається свідомому контролю, якщо навіть його марність чи шкідливість усвідомлена (наприклад, весь день кілька разів підряд миття рук).
Надійність методики
фундаментальна характеристика методики, яка показує, наскільки стабільні результати дослідження при неодноразовому обстеженні одних і тих же досліджуваних. Н.м. може визначатися шляхом повторного дослідження (через точно визначений відрізок часу) і вирахування коефіцієнту кореляції між результатами першого та повторного дослідження. Н.м. може визначатися і шляхом дослідження за допомогою декількох варіантів однієї і тієї ж методики, розподілу її на дві половини тощо. Надійність результатів дослідження залежить не тільки від якості самої методики, але й від процедури  проведення дослідження (вона повинна бути абсолютно ідентичною в першому та другому випадках), соціально-психологічної однорідності вибірки.
Надійність тесту
ступінь відносної стабільності оцінок, що забезпечується даним тестом при повторних тестуваннях одних і тих самих досліджуваних. Визначається шляхом обчислення коефіцієнта кореляції між оцінками, одержаними при повторних тестуваннях;
постійність, стійкість результатів, отриманих з його допомогою. Н.т. визначається шляхом установлення кореляцій між результатами першого та повторного використання тесту чи співставлення даних, отриманих при проведенні тесту, з результатами застосування еквівалентного тесту.
Намір
свідоме прагнення завершити дію у відповідності з наміченою програмою, направленою на досягнення бажаного результату.
Наміри особистості
такі уявлення про майбутнє, в яких втілюються сформульовані людиною цілі, але не визначені засоби їх досягнення.
Наочно-дійове мислення
відображення в свідомості людини зв’язків і відношень предметів та явищ, які безпосередньо включені в практичні дії.
Наочно-образна пам’ять
це збереження та відтворення раніше сприйнятих предметів чи явищ дійсності, звуків, запахів, смаків тощо.
Наполегливість
вольова риса людини, що полягає у здатності тривало, не знижуючи активності, незважаючи на труднощі та перешкоди, домагатись свідомо поставленої мети.
Направленість особистості
сукупність стійких мотивів, що орієнтують діяльність особистості і відносно незалежних від наявних ситуацій. Н.о. характеризує її інтереси, нахили, переконання, ідеали, в яких відображається світогляд людини.
Напруженість
психічний стан, що викликається складними, екстремальними для даної особистості умовами. Н. може бути ситуативною або обумовленою індивідуальними властивостями, якостями особистості. В психологічному плані Н. проявляється у звуженні поля уваги, інертності, стереотипності мислення. Одним із засобів зняття Н. є релаксація, розслаблення, самонавіювання.
Напруженість психічна
психічний стан підвищеної активності, неадаптивності, викликаний екстремальними для даної особистості факторами і очікуванням, пов’язаних з ними несприятливих для неї ситуацій.
Народна педагогіка
галузь педагогічних знань і досвіду народу, що проявляється у домінуючих серед нього поглядах на мету, завдання, засоби і методи виховання та навчання.
Народний календар
це система історично обумовлених дат, подій, спостережень за навколишньою дійсністю, народних свят, інших урочистостей, які в певній послідовності відзначаються протягом року.
Наслідування
свідома чи несвідома поведінка людини, направлена на відтворення вчинків та дій інших людей.
Наслідування
свідома чи несвідома поведінка людини, направлена на відтворення вчинків та дій інших людей.
Наставництво
специфічна неформальна педагогічна діяльність, спрямована на формування в молоді активної життєвої позиції, створення умов для повної соціально-психологічної адаптації в трудовому колективі. Основними формами Н. є : індивідуальна (робота наставника з одним підшефним); бригадна (групою молодих працівників керує бригадир-наставник); колективна (колектив працівників навчає і виховує новачків); шефство підприємства над учнями шкіл і ПТУ.
Настрій
психічний стан, що визначається комплексом почуттів, об’єднаних цілісністю і стійкістю їх переживання. Визначальними для настрою є домінуючі модальності почуттів (позитивні або негативні). Негативні настрої, почуття і емоції впливають не лише на здоров’я людини, але й на настрої інших людей, на психологічний клімат і відносини в колективі, на продуктивність і якість праці;
порівняно тривалий, стійкий психічний стан помірної чи слабкої інтенсивності, що проявляється в якості позитивного чи негативного емоційного фону психічного життя індивіда;
відносно тривалий емоційний стан (радісний, бадьорий, сумний тощо), який надає певного забарвлення діяльності та поведінки людини.
Натуральні засоби навчання
предмети реальної дійсності, знайомство з якими передбачено навчальною програмою.
Натхнення
психічний стан особистості, пов’язаний з її підвищеною дієздатністю, продуктивністю діяльності, високим рівнем підйому творчих сил, емоційним збудженням, переживаннями, що призводить до активізації психічних процесів, виникненню нового, творчого результату в матеріальній чи духовній сфері життя.
Наукова ідея
форма відображення в думці нового розуміння об’єктивної реальності.
Наукова картина світу
це система уявлень про найзагальніші закони будови й розвитку Всесвіту та його окремих частин.
Наукова розробка програми розвитку в освіті
свідомий, що ґрунтується на точному знанні систематичний вплив суб’єкта управління (орган управління освітою, освітній заклад і т.п.) на соціальний об’єкт (систему освіти, шкільний колектив, класний колектив і т.п.) з метою забезпечення його ефективного функціонування і розвитку на основі компонентів державного освітнього стандарту, пов’язаних змістовно і органічно з соціальним оточенням.
Наукове дослідження
цілеспрямоване вивчення об’єкта, предмета чи явища, в  якому використовуються методи науки і яке, розкриваючи закономірності розвитку даного об’єкта, формує нове знання про нього, пояснює закони його функціонування і вказує чи передбачає шляхи та форми використання одержаного знання в інтересах суспільства;
це особлива форма процесу пізнання, систематичне цілеспрямоване вивчення об’єктів, в якому використовуються засоби і методи науки і яке завершується формулюванням знання про досліджуваний об’єкт.
Наукове знання
вірогідне, «неупереджене» знання, яке досягається за допомоги специфічних способів, засобів, які забезпечують нейтралізацію суб’єктивності та упередженості. Сукупність цих засобів і критеріїв науковості змінюються у результаті еволюції науки та суспільства.
Наукове об’єднання учнів
добровільне об’єднання школярів, які прагнуть удосконалити свої знання в певній галузі наук, набувати вмінь та навичок творчої науково-дослідної діяльності в позаурочний час під керівництвом учителів та інших спеціалістів.
Наукове педагогічне дослідження
процес формування нових педагогічних знань, один з видів пізнавальної діяльності, спрямованої на розкриття об’єктивних закономірностей навчання, виховання і розвитку.
Науковий світогляд
це цілісна система наукових, філософських, політичних, моральних, правових, естетичних понять, поглядів, переконань і почуттів, які визначають ставлення людини до оточуючої дійсності і самої себе.
Науково-методична рада школи
колективний професійний орган, який об’єднує людей, що прагнуть здійснювати перетворення в школі на науковій основі, керуючись певними науковими положеннями, підходами, ідеями.
Науково-методична робота
1) цілісна, заснована на досягненнях педагогічної науки і передового педагогічного досвіду система взаємопов’язаних дій і заходів, спрямованих на підвищення професійної майстерності педагогічних працівників, які можуть забезпечувати за певних умов досягнення оптимальних позитивних результатів освітнього процесу; 2) важлива  ланка неперервної освіти, засіб управління навчально-виховним процесом, що забезпечує доведення до педагогів інформації про результати наукових досліджень і передового педагогічного досвіду  в галузі педагогіки, психології, теорії викладання предметів, ознайомлення із застосуванням методів навчально-виховної роботи; надання дієвої допомоги в удосконаленні професійної майстерності.
Науково-методичне забезпечення системи загальної середньої освіти
діяльність, спрямована на координацію діяльності інститутів післядипломної освіти, методичних кабінетів та методичних об’єднань педагогічних працівників; розроблення і видання навчальних програм, навчально-методичних та навчально-наочних посібників; організацію підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних працівників, в тому числі керівних кадрів, системи загальної середньої освіти; вивчення рівня знань, умінь і навичок учнів загальноосвітніх навчальних закладів, вироблення відповідних рекомендацій; організацію співпраці з вищими навчальними закладами всіх рівнів акредитації для підвищення ефективності навчально-методичного забезпечення; висвітлення в засобах масової інформації досягнень педагогічної науки та педагогічного досвіду.
Науково-практична конференція
виступає своєрідним підбиттям результатів роботи педагогічного колективу школи над актуальними науково-методичними проблемами, виступає як форма виявлення й узагальнення найкращого педагогічного досвіду.
Науково-технічна діяльність
забезпечує формування в дітей, учнівської та студентської молоді техніко-технологічних умінь, розширення їх політехнічного світогляду, підготовку  до активної науково-дослідної роботи.
Нахил
вибіркова спрямованість індивіда на визначену діяльність, що спонукає займатися нею.
Національна ідентифікація
усвідомлення людиною своєї належності до певного етносу, нації, усвідомлення своєї близькості з нацією, спорідненості з нею.
Національна ідея
це усвідомлена нацією найбільш актуальна й перспективна мета, на шляху до досягнення якої нація спроможна якнайповніше розкрити й реалізувати свої потенційні можливості, зробити помітний внесок у розвиток людської цивілізації та посісти гідне місце серед інших національних спільнот світу.
Національна свідомість та самосвідомість особистості
це усвідомлення себе часткою певної національної (етнічної) спільноти та оцінка себе як носія національних (етнічних) цінностей, що склалися в процесі тривалого історичного розвитку національної спільноти, її самореалізації як суб’єкта соціальної дійсності.
Національна система виховання
це історично зумовлена і створена народом система поглядів, переконань, ідеалів, а також традицій, звичаїв, обрядів, практичних дій, спрямованих на виховання підростаючого покоління в дусі культурно-історичної спадщини, духовності нації. Вона охоплює ідейне багатство народознавства, принципи організації навчально-виховної роботи, а також наукову педагогіку, має під собою ґрунт духовності рідного народу, постійну і систематичну діяльність родини, державних, громадських виховних закладів, установ і організацій.
Національне виховання
це історично зумовлена і створена народом сукупність ідеалів, поглядів, переконань, традицій, звичаїв та інших форм соціальної практик, спрямованих на організацію життєдіяльності підростаючих поколінь, у процесі якої засвоюється духовна і матеріальна культура нації, формується національна свідомість і досягається духовна єдність поколінь;
формування гармонійно розвиненої, високоосвіченої, соціально активної й національно свідомої людини, наділеної глибокою громадянською відповідальністю, здоровими інтелектуально-творчими й духовними якостями, родинними й патріотичними почуттями, працьовитістю, господарською кмітливість, підприємливістю й ініціативою.
Національний світогляд
це історично зумовлена система поглядів, переконань, ідеалів, які становлять основу народної духовності і відображені в ідейно-моральній спадщині, культурно-історичних традиціях українського народу. Н.с. найяскравіше відображений у міфології, фольклорі, прикметах, віруваннях, у пам’яті про історичні події і здобутки культури народу, що їх засвоює учень у процесі навчання й виховання.
Невротизм
психічний стан людини, що характеризується емоційною нестійкістю, хвилюванням, низьким рівнем самоповаги.
Негативізм
немотивована поведінка людини, що проявляється в діях, навмисно протилежних вимогам і очікуваннях інших людей, соціальних груп.
Нейродинаміка
сукупність специфічних властивостей нервової системи (сила, слабкість, рухливість, врівноваженість), що визначають особливості професійної діяльності. В 
Неперервне навчання керівних працівників і спеціалістів
включає в себе підвищення їх кваліфікації і перепідготовку. Можливі такі основні види навчання: систематичне самостійне навчання працівників (самоосвіта); короткотермінове навчання; довготривале періодичне навчання; стажування на передових підприємствах, в провідних організаціях і у вищих навчальних закладах; навчання в цільовій аспірантурі, докторантурі; перепідготовка - одержання нової спеціальності. Навчання керівних працівників проводиться при любих посадових переміщеннях: перепідготовка - при переміщенні чи зарахуванні в резерв більш високої групи посад, підвищення кваліфікації - при переміщенні всередині даної групи посад.
Неперервне навчання робітників
організується через наступні види: підготовка нових робітників (початкове професійне і економічне навчання осіб, прийнятих на підприємство і які раніше не мали професії); перепідготовка (перенавчання) робітників (організується з метою засвоєння нових професій вивільнюваних робітників, а також особами, що виявили бажання змінити професію з врахуванням потреби виробництва); навчання робітників іншим (суміжним) професіям; підвищення кваліфікації робітників (здійснюється на виробничо-економічних курсах, в школах господарювання, на курсах цільового призначення, в школах передових прийомів і методів праці, на курсах бригадирів тощо). Періодичність і послідовність проходження робітниками різних видів і форм навчання встановлюється підприємством  з врахуванням особистих інтересів  робітників і виробничою необхідністю. При цьому повинно бути забезпечено обов’язкове щорічне навчання кожного робітника в тих чи інших видах і формах професійного і економічного навчання.
Несумісність
це нездатність людей в критичній ситуації зрозуміти один одного, асинхронність психомоторних реакцій, відмінність в увазі, мисленні, характері та інших природжених і набутих властивостях особистості, які перешкоджають сумісній діяльності.
Неформальна освіта
громадське навчання6 ситуація навчання, в якій учень навчається не у класі, а користуючись культурними, адміністративними, діловими, індустріальними /промисловими/ та іншими громадськими ресурсами як мотивами та засобами для навчання, навчальним середовищем /на противагу шкільному навчанню/.
Неформальні організації
групи людей, які виникли спонтанно і регулярно вступають у взаємодію для досягнення певної мети. Н.о. дестабілізуючого типу розбалансовують соціальний простір, порушують соціалізацію, знищують рівень національної та індивідуальної безпеки. Творчі Н.о. поліпшують соціальне поле, стимулюють творче зростання особистості. Взаємовідносини між членами Н.о. будуються на основі переважно суб’єктивних оцінок і переваг (як правило, за шкалою симпатія-антипатія).
Новаторство
вияв творчої ініціативи, результатом якої є вихід за межі існуючого погляду на розвиток педагогічних явищ.
Новаторський досвід
вид передового педагогічного досвіду - досвід, який відбиває нові шляхи у розв’язанні часткових і загальних педагогічних завдань, нові форми, методи, прийоми, систему діяльності, раніше невідомі педагогічній науці, або суттєво модифікує вже відомі (стосовно вирішення завдань)
Новаторський підхід
це досвід, який відбиває нові шляхи у розв’язанні часткових і загальних педагогічних проблем, нові форми, методи, прийоми, систему діяльності, раніше невідомі педагогічній науці, шкільній практиці, або суттєво модифікує вже відомі (стосовно вирішення сучасних завдань).
Нові інформаційні технології
це системи цілісних взаємопов’язаних прийомів, методів і засобів аналізу та обробки інформації, здійснення комунікації.
Нововведення (інновація)
це процес введення в систему внутрішньо шкільного управління нових постійних елементів, змін в певну ділянку, зону, середовище. Таким чином, Н. можна розглядати як процес пошуку (розробки), поширення, впровадження і реалізації новинки. Н. є носієм новинки, засобом «донесення» її в потрібну точку поновлюваної системи.
Номенклатура
1) сукупність або перелік назв, термінів, понять, що використовуються в будь якій галузі науки, техніки і т.п.; 2) коло посадових осіб, призначення чи затвердження яких відноситься до компетенції якого-небудь вищого органу.
Номенклатура
коло посадових осіб, призначення чи затвердження яких відноситься до компетенції вищестоящого органу.
Номенклатура посад
сукупність вимог до робочого місця керівника і спеціаліста, а також до їх професійно-кваліфікаційного рівня. В якості основних показників посад виступають: функціональний опис робіт і видів діяльності на робочому місці; визначення рівня освіти працівника, необхідного для виконання функцій з даної посади; спеціальність чи ряд спеціальностей, необхідних для успішного виконання функціональних обов’язків; стає роботи чи досвід професійної діяльності, необхідний для виконання даних робіт.
Номенклатура справ
затверджений у встановленому порядку систематизований список назв справ, що заводиться в діловодстві кадрової служби з визначенням термінів зберігання. До створення номенклатури справ у відділі кадрів проводиться наступна робота: визначаються документи для включення в номенклатуру і визначається назва справ; визначається порядок розміщення справ і визначається система їх індексації; оформляється, узгоджується і затверджується номенклатура справ відділу.
Нонконформізм
риса особистості, яка полягає у відкиданні чужих порад, незгоді з думкою інших, протидії будь-якому втручанню. Н. - антонім конформізму.
Нормативні методи (в управлінні і плануванні)
методи регулювання діяльності виробничої і невиробничої ланок з допомогою норм і нормативів, які відображають суспільні вимоги до витрат і результатів діяльності, їх розподілу і використання. В діючій системі норм і нормативів вони групуються наступним чином: нормативи ефективності суспільного виробництва; норми і нормативи витрат праці і заробітної плати; норми і нормативи витрат і запасів сировини, матеріалів, палива і енергії; норми і нормативи використання виробничих потужностей; нормативи капітальних вкладень і капітального будівництва; норми і нормативи потреб і запасів обладнання тощо.
Норми
це стандарт найбільш типових способів поведінки, дій, мислення, які склалися історично. Вони стандартизують психологію людей як на рівні внутрішньої суб’єктивності, так і зовнішньої форми і способів поведінки і мислення.
Норми оцінювання
абстрактна модель взаємодії елементів: вимоги, різномасштабні плани, орієнтири функціонування і розвитку школи.
Норми соціальні
сукупність неформальних вимог, що ставляться тією чи іншою соціальною групою (чи всім суспільством) до своїх членів. В широкому розумінні до Н.с. можна віднести звичаї, ритуали та інші традиційні форми регулювання поведінки людей.

За основу Тезауруса взято Словник психолого-педагогічних термінів і понять (на допомогу працівнику сільської школи). – Тернопіль: ТОКІППО, 2001. Укладачі: Ю.В. Буган, В.І. Уруський.

IOD © 2007-2018  ::  powered by mel