Логін   Пароль 
Не зареєстровані? 

Тезаурус

Магістр
це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі кваліфікації бакалавра або спеціаліста здобув поглиблені спеціальні уміння та знання інноваційного характеру, має певний досвід їх застосування та продукування нових знань для вирішення проблемних професійних завдань у певній галузі народного господарства.
Макросередовище
вся різноманітність соціальних зв’язків, відносин і інституцій, які виходять за межі безпосереднього життєвого досвіду і найближчого оточення людей.
Максималізм
надмірність у поведінці, доведення своїх вимог до крайності, яка характеризує стан конфлікту з загальноприйнятими соціальними нормами.
Маніпулювання
система способів ідеологічного і соціально-психологічного впливів з метою зміни мислення і поведінки людей всупереч їх інтересам. При цьому люди часто не усвідомлюють, що їх світогляд, потреби, інтереси і, в цілому, спосіб життя багато в чому залежить від тих, хто ними маніпулює. Можливості М. особливо зростають у зв’язку з розвитком засобів масової комунікації.
Матеріальні стимули
форми, методи і засоби залучення людей до праці, підвищення їх трудової активності. Основною формою М.с. є заробітна плата, що перебуває в залежності від якості і кількості праці. Індивідуальне М.с. відбувається через преміальну систему. Стимулюючі функції виконують також виплати і пільги, що надаються підприємствам та організаціям.
Менеджер
особа, яка реалізує діяльність управління і виконує у зв’язку з цим роль керівника, що відповідає конкретній посаді в організації і якою визначається його службова поведінка;
досвідчений керівник в галузі організації і управління, який володіє знаннями в широкому діапазоні галузей, включаючи економіку, бізнес, соціальну психологію і т.д. Менеджери здійснюють керівництво господарством ринкового типу.
Менеджмент
специфічний соціальний та економічний інститут, який впливає на підприємницьку діяльність і породжує специфічний спосіб життя у ринковому суспільстві;
сукупність осіб, зайнятих управлінською працею у сферах приватного та суспільного бізнесу;
наукова дисципліна, що вивчає  проблеми управління суспільним виробництвом;
управління виробництвом чи певним процесом, система принципів, методів, засобів і форм управління, розроблених і використовуваних для ефективного управління і досягнення поставлених цілей;
спосіб, манера управління людьми, влада та мистецтво управління; особливого роду уміння та адміністративні навички; орган управління, адміністративна одиниця;
управління (планування, регулювання, контроль), керівництво, організація виробництва. Сукупність методів, форм, засобів управління виробництвом для досягнення поставленої мети (підвищення ефективності виробництва, збільшення прибутку).
Менеджмент кадровий
система організації управління персоналом, що виконує функцію управління з координації (узгодження) дій у сфері кадрової роботи. Ядро М.к. складають менеджери кадрових служб - керівні працівники (управлінці) служб кадрів, підготовки кадрів, соціального розвитку, організації праці різного рівня управління. М.к. - сукупність принципів, методів, засобів і форм управління персоналом, що розробляються і використовуються з метою підвищення ефективності кадрової роботи.
Менеджментська функція управління
передбачає посилення уваги директора школи до керівництва педагогічним колективом, зокрема: раціональне розміщення кадрів; організація їхньої діяльності; створення умов для праці; зв’язок із зовнішнім середовищем (органи державної влади, установи освіти, органи управління освіти, громадськість); соціальна і правова захищеність працівників школи, створення умов для поліпшення здоров’я; координація зусиль працівників школи в навчально-виховному процесі, соціально-виховних інститутів мікрорайону школи у наданні їй допомоги в справі навчання та виховання; активізація і модернізація форм господарської та економічної діяльності.
Менталітет
особливості індивідуальної і суспільної свідомості людей, їх життєвих позицій, культури, моделей поведінки, обумовлених соціальним середовищем, національними традиціями тощо. М. свідчить про специфічні риси соціалізації людини, її автономності та самобутності розвитку, суверенності як суб’єкту суспільного життя.
Ментальна модель діяльності суб’єкта
комплексна уява про його об’єктивну і суб’єктивну позицію, ставлення до навколишнього світу, діяльність, знання про основні життєві потреби, мету та засоби її досягнення, набутий життєвий досвід.
Ментальність нації (менталітет)
специфічний спосіб сприйняття і роз’яснення (інтерпретації) нацією свого внутрішнього світу та зовнішніх обставин; виробляється під впливом багатовікових культурно-історичних, геополітичних, природнокліматичних та інших чинників. М.н. виступає як цілісне духовне утворення (воно не має внутрішньої диференціації на економічну, політичну, моральну та інші складові), як «дух» народу, що пронизує всі сфери життєдіяльності людей. М.н. зберігає код нації. М.н. проявляється в національному характері, самосвідомості етносу, в різних компонентах його культури. Ментальність українського народу має такі основні риси: волелюбність, індивідуалізм, прагнення соціальної рівності, демократизм, духовний аристократизм, оптимізм, філософічність душі, глибока релігійність, милосердя, миролюбність, щирість і душевна щедрість, працелюбність.
Мета
суб’єктивний образ бажаного результату очікуваної діяльності або дії. М. має  винятково важливе значення для спрямування, організації діяльності, постановки конкретних завдань.
Мета виховання
сукупність властивостей особистості, до виховання яких прагне суспільство. М.в. має об’єктивний характер і виражає ідеал людини в найбільш загальній формі.
Мета громадянського виховання
сформувати свідомого громадянина, патріота, професіонала, тобто людину з притаманними особистісними якостями й рисами характеру, світоглядом і способом мислення, почуттями, вчинками та поведінкою, спрямованими на саморозвиток та розвиток демократичного громадянського суспільства в Україні.  Вони мають органічно поєднуватись з потребою й умінням діяти компетентно й технологічно.
Мета дослідження
вказує на кінцевий результат роботи, об’єкт дослідження і шляхи досягнення кінцевого результату;
це ціль, яку поставив перед собою дослідник.
Мета педагогічного спілкування
налагодження ефективної соціально-психологічної взаємодії з учнями, формування міжособистісних стосунків педагога з учнями, пізнання педагогом і учнем один одного.
Мета праці
результат, якого вимагає чи очікує від людини суспільство.
Мета спостереження уроку
накопичення достовірних педагогічних фактів для їх наступної систематизації, узагальнення та аналізу, підготовки висновків про роботу вчителя, прийняття управлінського рішення.
Мета уроку
такий, що може бути реально досягнутий, але нелегкий підсумок спільної діяльності викладача і учнів на кінець уроку; ступінь навченості, на яку педагог планує вивести більшість учнів протягом уроку (навчити визначати, вимірювати, аналізувати, знаходити, виготовляти і т.ін.).
Метод
система прийомів для досягнення поставленої мети; спосіб досягнення будь-якої мети, розв’язок конкретного завдання; сукупність прийомів та операцій теоретичного чи практичного освоєння (пізнання) дійсності; систематизований спосіб досягнення теоретичного чи практичного результату, вирішення проблем на основі певних регулятивних принципів пізнання і діяльності, усвідомлення специфіки досліджуваної предметної сфери і законів функціонування її об’єктів.
спосіб, шлях (впорядкована дія) з метою одержання певного результату в процесі навчально-виховної роботи.
Метод виховання
спосіб впливу на свідомість, почуття , волю, поведінку і систему відносин учня з метою формування активних громадян незалежної України.
Метод навчання
спосіб взаємопов’язаної діяльності учителя і учнів у процесі навчання, спрямованої на розуміння завдань освіти, виховання і розвитку. М.н. характеризує змістову і процесуальну (внутрішню) сторону процесу навчання. М.н. класифікують: за джерелом знань: наочні, словесні, практичні; за характером пізнавальної діяльності: пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемний, частково-пошуковий, дослідницький; за логічною ознакою: індуктивний, дедуктивний; в залежності від дидактичних задач: методи оволодіння новими знаннями, формування вмінь і навичок, застосування знань, творчої діяльності, закріплення, перевірки знань, умінь і навичок; методи усного викладу знань і активізації пізнавальної діяльності учнів, закріплення нового матеріалу, самостійної роботи учнів з осмисленням і засвоєнням навчального матеріалу, застосування знань на практиці і вироблення  вмінь і навичок, перевірки і оцінювання знань, умінь і навичок; з точки зору цілісного підходу до діяльності в процесі навчання: методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності, стимулювання навчальної діяльності учнів, контролю і самоконтролю в навчанні;
це спосіб, який дає позитивні наслідки у засвоєнні знань учнями.
Метод науково-педагогічного дослідження
це шлях вивчення і опанування складних психолого-педагогічних процесів формування особистості, встановлення об’єктивної закономірності виховання в навчання.
Метод професійної проби
один з прийомів професійного відбору, що полягає у виявленні особливостей поведінки досліджуваного в умовах штучного включення його в гадану майбутню професійну діяльність. М. п.п. є різновидністю експерименту.
Метод управління
це спосіб організації спільної діяльності учасників педагогічного процесу щодо реалізації цілей, принципів, змісту управлінської діяльності;
спосіб, сукупність прийомів, вплив на керований об’єкт для досягнення поставленої мети.
Методи аналізу документів 
Традиційний аналіз матеріалів, логіки тексту, обґрунтованість і достовірність наведених відомостей. При цьому виявляються обставини написання документу, його зміст, детермінуючі фактори появи документу; кількісно-якісний аналіз, що полягає у переведенні текстової інформації в кількісні показники з наступною їх обробкою. Використовується цей метод (який ще називають контент-аналізом) у випадках, коли необхідна висока точність чи об’єктивність аналізу; утруднено безпосереднє використання матеріалу через його великий об’єм; в документах повторюються поняття, що мають значення для дослідження.
Методи виховання
1) способи взаємопов’язаної діяльності вихователів і вихованців, спрямовані на досягнення цілей виховання; сукупність специфічних способів і прийомів виховної роботи, які використовуються в процесі формування особистісних якостей учнів для розвитку їх свідомості, мотиваційної сфери і потреб, для вироблення навичок і звичок поведінки та діяльності, а також їх корекція і вдосконалення. М.в. поділяють на: методи різнобічного впливу на свідомість, почуття і волю учнів з метою формування їх поглядів і переконань (бесіда, лекція, диспут, позитивний приклад); методи організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки (педагогічна вимога, громадська думка, вправа, привчання, створення виховних ситуацій); методи регулювання, корекції, стимулювання позитивної поведінки і діяльності вихованців (змагання, покарання, заохочення); 2) це способи, першооснова діяльності вихователя, яка спрямована на формування позитивних загальнолюдських рис учнів, їх світогляду та певних переконань.
Методи відбору керівників
прогностичні (вивчення особової справи та інших документів, бесіда, виявлення громадської думки, психологічне тестування, експертні оцінки та інші); практичні (тимчасове заміщення керівника на період його відсутності, стажування, дублювання тощо); лабораторні (ділові ігри, аналіз конкретних виробничих ситуацій, соціально-психологічний тренінг).
Методи дослідження особистості
сукупність способів і прийомів вивчення психологічних проявів особистості людини. В залежності від домінуючого аспекту розгляду виділяють М.д.о.: як індивідуальності; як суб’єкта соціальної діяльності і системи міжособистісних відносин; як ідеального уявлення в інших людях (персоналізація).
Методи контролю
це сукупність методів, які дають можливість перевірити рівень засвоєння учнями знань, сформованості умінь і навичок.
Методи навчання
це основні шляхи, способи навчальної роботи вчителя та учнів, за яких одержуються певні знання, вміння та навички;
способи впорядкованої взаємопов’язаної діяльності викладачів і учнів, спрямованої на вирішення завдань освіти, виховання і розвитку в процесі навчання.
Методи педагогічного менеджменту
методи управління - способи досягнення поставлених цілей, способи реалізації основних функцій менеджменту.
Методи перевірки й оцінювання знань, умінь і навичок
способи виявлення ефективності реалізації основних завдань навчання: засвоєння знань, умінь і навичок; оволодіння способами творчої діяльності; формування світоглядних і морально-естетичних цінностей та ідей. Види: усне, фронтальне, ущільнене опитування, поурочний бал, письмове опитування, контрольна, самостійна робота, програмовий контроль, рейтингова система оцінювання.
Методи психології кадрової роботи
засоби соціально-психологічного пізнання закономірностей і особливостей роботи в персоналом. Поділяються на: методи емпіричного дослідження (спостереження, бесіда, вивчення документів, тестування, експеримент); методи моделювання (апаратурні, знакові та інші); управлінсько-виховні або активні методи (ситуативно-рольові ігри, соціально-психологічний тренінг та інші).
Методи стимулювання
це методи, які спеціально спрямовані на формування позитивних мотивів учіння, стимулюють пізнавальну активність, одночасно сприяють збагаченню школярів навчальною інформацією.
Методи управління
особливі специфічні прийоми, способи взаємовідносин і взаємодій керівника і виконавця, які ведуть до вдосконалення всієї системи.
Методи управління кадрами
поділяються на три основні групи: економічні, організаційно-розпорядчі, соціально-психологічні. Економічні методи - це прогнозування і планування кадрової роботи, розрахунок балансу робочих місць і трудових ресурсів, визначення основної і додаткової потреби в кадрах, джерелах їх забезпечення та інші. Організаційно-розпорядчі методи - це різні способи впливу на працівників, які ґрунтуються на використанні використання встановлених організаційних зв’язках, правових положеннях і нормах (наприклад, на правилах внутрішнього розпорядку, положеннях про порядок проведення атестації чи звільнення працівників, інструкціях про порядок ведення обліку і зберігання трудових книжок та інші. Соціально-психологічні методи управління кадрами - це конкретні прийоми і способи впливу на процес формування і розвитку трудового колективу та окремих працівників, у зв’язку з чим поділяються на соціальні і психологічні. Перші з них покликані більше впливати на весь колектив (соціальне планування, створення оптимального соціально-психологічного клімату та ін.), а другі - на окремих працівників (методи психологічного відбору, оцінки кадрів і т.ін.).
Методика дослідження
показує, як (яким чином, шляхом, методам, способом чи прийомом) слід здійснити розв’язок задач дослідження в кожному пункті його програми.
Методика кадрової роботи
сукупність методів, прийомів раціонального проведення роботи з персоналом; галузь педагогічної науки, що досліджує закономірності навчання кадровому менеджменту.
Методика розвиваючого навчання
сукупність змісту, методів і прийомів навчання, спрямованих на розвиток розумових (і фізичних) сил учня, в основі вибору яких лежить ідея орієнтування не на досягнутий (актуальний) рівень розвитку учня, а на «зону ближнього розвитку» (Л.С.Виготський). Це означає, що перед учнями ставляться завдання і вимоги, які дещо перевищують їх можливості, але які вини можуть виконати при певній допомозі вчителя. Основою М.р.н. виступає вірне (точне) визначення характеру і рівня складності навчальних завдань, які може подолати учень. Воно вимагає детальної діагностики вчителем рівня його актуального розвитку.
Методист освітнього закладу
педагогічний працівник, який організовує методичну роботу освітнього закладу, в посадові обов’язки якого входить: розробка пропозицій щодо підвищення ефективності освітнього процесу і методичної роботи; систематизація методичних і складання інформаційних матеріалів тощо.
Методична робота
це відповідна система індивідуальної і колективної діяльності вчителя, що спрямована на підвищення його професійної компетентності, передусім з фахового предмета та методики його викладання.
Методична розробка
текст, в якому систематизовано, послідовно викладено всебічно досліджену власну або чужу педагогічну діяльність, її особливості. Усі розробки умовно можна поділити на дві групи: 1) розробки стосовно змісту освіти: програми, концепції, довідники, збірники, посібники; 2) розробки методики викладання: описи досвіду, технології, методики викладання предмету, розділу теми курсу або уроку, сценарії;
видання , яке містить конкретні матеріали на допомогу проведення якого-небудь заходу; поєднує методичні поради і рекомендації.
Методичне об’єднання класних керівників
структурний підрозділ внутрішньошкільної системи керування виховним процесом, який координує науково-методичну та організаційну роботу класних керівників.
Методичні рекомендації
комплекс пропозицій і вказівок, які сприяють впровадженню найбільш ефективних методів і форм роботи для вирішення якої-небудь проблеми педагогіки.
Методологія
система принципів і способів організації та побудови теоретичної і практичної діяльності, а також вчення про дану систему;
вчення про методи пізнання світу, сукупність прийомів дослідження, що їх застосовують у будь-якій науці відповідно до об’єкта її пізнання;
шлях до будь-чого, засіб досягнення мети, об’єднання прийомів дослідження, що використовуються в будь-якій науці;
стратегія наукового пошуку, яка спирається на усвідомлення завдань, методів, ціннісних характеристик, вирішення наукових проблем;
сукупність принципів та установок, які передують отриманню наукового знання й зумовлюють головні способи, методи його отримання та характер усієї наукової діяльності.
Методологія дослідження
стратегія наукового пошуку, що ґрунтується на усвідомленні задач, методу чи методів його проведення, програмних установок, ціннісних характеристик, нормативів і регуляторів теорії досліджуваної предметної галузі.
Методологія науки
це вчення про принципи, форми і методи наукового пізнання.
Методологія наукового пізнання
визначається як система знань про вихідні положення педагогічної науки, яка включає в себе обґрунтування і структуру наукової теорії на основі узагальнення емпіричних фактів, а також спирання на принципи та методи одержання наукової інформації відповідно до загальних тенденцій розвитку науки.
Методологія педагогіки
загальні принципові вихідні положення, які покладені в основу будь-якої педагогічної проблеми.
Механізм підбору кадрів управління
механізм вільного підбору полягає в самостійній діяльності кадрових служб підприємств і організацій щодо пошуку кандидатів на вакантні управлінські посади. Недоліки вільного підбору полягають в обмеженні кола осіб, з числа яких підбираються кандидати, випадковості в просуванні по службі, труднощах дотримання єдиних для всього апарату вимог; другий варіант механізму функціонує у відповідності з встановленими формальними критеріями, наприклад, номенклатурою посад, загальногалузевими кваліфікаційними характеристиками посад службовців та ін. Недолік даного механізму полягає в тому, що практично неможливо визначити повний і точний перелік необхідних вимог до відповідного працівника; третій механізм ґрунтується на принципі конкурсного відбору претендентів на посаду. Переваги даного механізму полягають в гласності, яка створює необхідні умови для здійснення контролю за проведенням кадрової політики, а також надання можливості широкому колу осіб прийняти участь  у конкурсі.
Мимовільна увага
увага, що виникає без будь-якого наміру, без заздалегідь поставленої мети з боку людини. М.у. можуть викликати новизна, незвичність предмету чи явища, несподівані сильний звук чи яскраве світло, запах і т.п.
Мислення
процес опосередкованого і узагальненого відображення людиною предметів та явищ об’єктивної дійсності в їх суттєвих зв’язках, властивостях і відношеннях. В процесі М., використовуючи дані відчуттів, сприйняття і уявлень, людина разом з тим виходить за межі чуттєвого пізнання, тобто починає пізнавати такі явища зовнішнього світу, їх властивості і відношення, які безпосередньо не подаються в сприйняття і тому безпосередньо взагалі не спостерігаються.
процес свідомого відображення дійсності в таких її об’єктивних властивостях, зв’язках і відношеннях, в які включаються і об’єкти, що недоступні безпосередньому чуттєвому сприйманню; опосередковане і узагальнене пізнання людиною предметів та явищ об’єктивної дійсності в ході її аналізу і синтезу, що виникає на основі практичної діяльності та чуттєвого пізнання і виходить далеко за її межі; утворення, рух і розвиток знань у формі понять, суджень, умовиводів, теорій та інше. Зміст М.: образи (як цілісне відображення дійсності), уявлення, теоретичні і практичні поняття, теорії, схеми, символи та інше. Функції М. у навчальному процесі: розуміння (понятійна функція), розв’язування проблем і задач, цілеутворення, рефлексивна. Діяльність М. відбувається завдяки мислительним операціям і прийомам. Операції М.: аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення. Прийоми М. - це система мислительних операцій, організованих для розв’язання конкретної задачі. Види М.: конкретно-дійове, наочно-образне, абстрактне, практичне, теоретичне, репродуктивне, творче;
Мислення дивергентне
мислення, що спрямоване на пошук багатьох варіантів вирішення проблеми.
Міжгрупові відносини
суб’єктивне відображення (сприйняття) різноманітних зв’язків, що виникають між соціальними групами, а також обумовлений ними спосіб взаємодії груп. Найбільш типовим ефектом М.в. є завищена оцінка переваг своєї групи і недооцінка та дискримінація членів «чужих» груп. Рідше зустрічається зворотний ефект - встановлення відмінностей на користь якої-небудь іншої групи, якій віддається перевага перед власною. В своїх крайніх виявах перший ефект може призводити до виникнення напруженості і ворожості в М.в., другий - до послаблення міжгрупових зв’язків і дестабілізації групи.
Міжособистісний зворотний зв’язок
отримання людиною від оточуючих інформації про себе і свою поведінку, про те, як вона сприйнята в діяльності і спілкуванні.
Міжособистісні відносини
переживання суб’єктивного зв’язку між людьми. Розрізняють ділові і особисті, приятельські і товариські, сімейні М.в. Оцінка М.в. виникає на роботі, в процесі навчання, в побуті;
такі, що переживаються суб’єктивно, взаємозв’язки між людьми; об’єктивно проявляються в характері і способах взаємних впливів, які здійснюють люди один на одного в процесі спільної діяльності і спілкування.
Міжпредметні зв’язки
це зв’язки між основами наук навчальних предметів, а точніше - між структурними елементами змісту, вираженими в поняттях, наукових фактах, теоріях. Враховуючи, що наукові факти, закони, теорії формуються через поняття або виражають зв’язок між ними, то можна вважати, що М.з.- це зв’язки між поняттями в різних предметах;
це узгодженість між навчальними предметами, що дозволяє розглядати факти і явища реальної дійсності з різних сторін, з позицій різних навчальних предметів.
Мікросередовище
сфера безпосереднього існування та життєдіяльності людини, включена в середовище її життєвого досвіду, вражень, сприйнять і відношень.
Місія школи
обґрунтоване, добровільно прийняте колективом і узгоджене з органами управління освітою рішення про призначення школи, пріоритетні освітні потреби, на задоволення яких вона працює, характер контингенту учнів, рівні і спектр пропонованих освітніх послуг.
Міцність засвоєння знань
дидактичний принцип, який вимагає, щоб знання, що повідомляються учням, вміння і навички, які формуються в процесі навчання, добре закріплювались, склали певну систему, придатну до використання в різних ситуаціях: при розв’язанні навчальних завдань, в практичній діяльності чи в житті. М.з.з забезпечується такою організацією процесу навчання, при якій учні виконують повний цикл навчально-пізнавальних  дій: сприймання, усвідомлення, розуміння, запам’ятовування, практичне застосування, наступне повторення.
Міцність знань
це збереження в пам’яті вивченого матеріалу, який характеризується повнотою і тривалістю, легкістю і безпомилковістю відтворення.
Модель
логічний чи математичний опис компонентів і функцій, що відображають суттєві властивості модельованого об’єкта, процесу чи явища;
така розумово реалізована система, яка, відбиваючи та відтворюючи об’єкт дослідження, здатна змінити його так, що вивчення її дає нову інформацію про цей об’єкт.
Модель об’єкта 
відтворює динамічні чи функціональні його характеристики та дає змогу досліджувати ці зміни під впливом передбачуваних активних дій.
Модель спеціаліста
динамічна система властивостей і якостей, необхідних кваліфікованому працівнику для оптимального виконання професійних функцій в ринкових умовах господарювання.
Моделювання
метод дослідження об’єктів пізнання на їх моделях;
метод вивчення об’єкту з допомогою побудови і аналізу відповідних моделей. Включає: 1) попередній аналіз досліджуваного об’єкта; 2) побудову моделі; 3) вивчення моделі; 4) «перенесення» одержаної інформації на модельований об’єкт; 5) аналіз її достовірності; 6) корекція моделі;
створення словесних або понятійних аналогів тих об’єктів, стосовно яких здійснюються активні дії;
це метод створення і дослідження моделей. Наукова модель - це смислово представлена і матеріально реалізована система, яка адекватно відображає предмет дослідження і здатна заміняти його так, що вивчення моделі дозволяє отримати нову інформацію про цей об’єкт.
Модуль
1) Розділ навчальної програми: частина курсу навчання /звичайно у формі самонавчання/, що орієнтована на досягнення ряду пов’язаних між собою цілей і має тривалість від кількох годин до кількох тижнів навчання, може бути названа мінікурсом, якщо завершується заліком; 2) поєднання кількох автономних частин за їх загальним призначенням, що розглядається як самостійна функціональна одиниця. 3) Модульна група - група студентів, що проходять один і той самий курс навчання за системою гнучкого розкладу занять. 4) Академічна година- одиниця часу у гнучкій системі розкладу що, як правило, відрізняється за тривалістю (у межах від 15 хвилин до 1 години).
Мозковий штурм
короткотермінове разове об’єднання групи педагогів з метою або оволодіння конкретно методичною ідеєю, прийомом або з метою знайти нове розв’язання складної навчально-методичної проблеми. Особливостями М. ш. є максимальна концентрація  уваги учасників на обраній проблемі, якомога короткий термін її розв’язування, активна участь усіх педагогів-учасників.
Молоді спеціалісти
особи, які закінчили вищі і середні спеціальні учбові заклади і направлені на роботу відповідно до плану розподілу.
Молодший спеціаліст
це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі повної загальної середньої освіти здобув загальнокультурну підготовку, спеціальні уміння та знання, має певний досвід їх застосування для вирішення типових професійних завдань, які передбачені для відповідних посад, у певній галузі народного господарства.
Молодь
соціально-демографічна група, виділена на основі сукупності вікових характеристик, особливостей соціального положення, обумовлених тими чи іншими соціально-психологічними властивостями, які визначаються суспільним ладом, культурою, закономірностями соціалізації, виховання даного суспільства. Сучасні вікові межі молоді від 14 до 30 років.
Моніторинг
1) сукупність систематичних спостережень за певними соціальними об’єктами в просторі й часі їхньої еволюції за наперед визначеними показниками (індикаторами);2) систематичне відстежування, вивчення стану соціальних явищ і процесів, навколишнього середовища, співставлення результатів постійних спостережень для отримання обґрунтованих уявлень про їх дійсне становище, тенденції розвитку. М. проводиться з метою одержання необхідної інформації для прогнозування ситуації, розробки програм та прийняття рішень.
Моніторинг соціальний
науково обґрунтована система періодичного збирання, узагальнення і аналізу соціальної інформації і представлення одержаних даних для прийняття стратегічних і тактичних рішень на державному, регіональному і місцевому рівнях управління. М.с. виступає як важлива складова частина і інформаційна база соціального менеджменту.
Моніторинг якості освіти
систематична і регулярна процедура збору даних з важливих освітніх аспектів на національному, регіональному і місцевому (включаючи школи) рівнях. Частиною системи моніторингу є наступні елементи: 1) встановлення стандартів і операціоналізація: визначення стандартів; операціоналізація стандартів в індикаторах (вимірювані величини); встановлення критеріїв, за якими можна судити про досягнення стандартів; 2) даних і оцінка результатів; 3) прийняття відповідних заходів, оцінка результатів прийнятих заходів у відповідності із стандартами.
Монотонія
психічний стан, що викликається одноманітним, як правило, слабким, довгочасним подразником і проявляється в зниженні дієздатності, падінні психічної активності, притупленні волі, зниженні уваги, в появі стійкої втоми. М. - небезпечний синдром в діяльності операторів, один з показників під час професійного відбору на професії, діяльність за якими пов’язана з прийняттям інформації, довготривалим спостереженням за показниками приладів в умовах дії одноманітних подразників.
Монтессорі школа
тип альтернативного навчально-виховного закладу, педагогічну концепцію якого розробила італійський педагог Марія Монтессорі /1870-1952/. Першу школу Монтессорі було відкрито в 1907 році в Римі для дітей бідняків. Школи Монтессорі виховують та навчають дітей з 2-3 до 6, іноді 12 років. Основна форма навчання - самостійне заняття, або індивідуальний урок, іноді допускаються колективні заняття під керівництвом учителя \музичні або гімнастичні/. Ці школи будують роботу на положенні концепції М.Монтессорі про те, що діти у своєму розвитку проходять серію сензитивних періодів, під час яких вони найбільш сприйнятливі до набуття певних навичок. Вважаючи, що інтелектуальний розвиток підсилюється формуванням почуттів, Монтессорі наголошувала, що дітей необхідно заохочувати до активного використання зору, слуху, нюху, дотику, смаку. З метою сенсорного розвитку дітей у школах Монтессорі використовується дидактичний матеріал, розроблений італійським педагогом. Дидактичний матеріал для самоперевірки: в кожному випадку можливе лише одне рішення. Для розвитку концентрації мислення на передньому плані перебуває лише одна ознака. У школі Монтессорі учитель виступає як консультант, не нав’язує своїх знань, а допомагає дитині засвоювати оточуючий світ. Велика увага приділяється моральному вихованню, яке базується на розвитку та вихованні почуттів, на взаємозв’язку сенсорного виховання з розумовим, на єдності виховання звичок та волі, виховання та навчання з самовихованням та самонавчанням.
Моральне виховання
прищеплення й розвиток моральних почуттів, переконань і потреби поводити себе згідно з моральними нормами, що діють в суспільстві. Опанування духовною культурою людства, нації, найближчого соціального оточення. Наслідування кращих моральних зв’язків своєї родини, українського народу, загальнолюдських моральних цінностей;
це вихована діяльність школи і сім’ї, що має метою формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участь у практичній діяльності.
Моральні стимули
вид суспільного визнання і заохочення за досягнуті результати у виробничій і громадській діяльності. М.с. є нагородження державними нагородами, вручення пам’ятних знаків і медалей, оголошення подяки, присвоєння почесних звань тощо.
Морально-етичні якості
група соціально-психологічних якостей, що характеризують індивідуальні особливості особистості працівника, пов’язані з іншими морально-психологічними якостями. До числа М.-е. я. відносять: загальний рівень культури, чесність і справедливість, обов’язковість, вміння дотримуватись слова та ін.
Мотив
внутрішнє спонукання до діяльності з метою задоволення потреб; спонукальна причина дій і вчинків людини;
спонукальна причина дій та вчинків людини, зумовлених об’єктивними потребами. Основою М. діяльності і поведінки людини виступають потреби, інтереси, емоції, установки.
Мотиваційна напруженість
це боротьба мотивів, вибір оптимальних критеріїв для прийняття рішення.
Мотиваційна сфера особистості
система всіх спонукань особистості, її мотивів, потреб, установок, інтересів.
Мотивація
сукупність психологічних явищ, в яких відображається наявність в людській психіці певної готовності, що спрямовує до досягнення мети. М. тісно пов’язана з потребами людини і супроводжується переживаннями, позитивними або негативними емоціями;
процес спонукання себе та інших до діяльності з метою досягнення особистих цілей та цілей організації;
сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, які побуджують людину до діяльності, визначають границі і форми діяльності і надають цій діяльності цілеспрямованість, орієнтовану на досягнення певних цілей;
сукупність стійких мотивів, спонукань, що визначають зміст, спрямованість і характер діяльності людини, її поведінку;
пробудження, яке викликає активність особистості і визначає її направленість.
Мотивування
процес впливу на людину з метою побудження її до певних дій шляхом пробудження в неї певних мотивів. М. складає основу управління людиною. Ефективність управління в значній мірі залежить від того, наскільки успішно здійснюється процес М.
Мрія
продукт уяви, в якій виражаються потаємні, нерідко нереальні, нездійсненні бажання. Активна мрія відіграє позитивну роль у підготовці до діяльності, створює своєрідний творчий «тонус», служить могутнім стимулом до діяльності, коли ґрунтується на програмі дій, яку можна втілити в життя.
Мужність
особистісна якість, яка проявляється в здатності діяти рішуче і цілеспрямовано в складній небезпечній ситуації, долати почуття страху та невпевненості, в умінні мобілізувати всі сили на досягнення мети.

За основу Тезауруса взято Словник психолого-педагогічних термінів і понять (на допомогу працівнику сільської школи). – Тернопіль: ТОКІППО, 2001. Укладачі: Ю.В. Буган, В.І. Уруський.

IOD © 2007-2018  ::  powered by mel